Чому щасливі люди обирають популістів

іноземна преса пише про таке:

  • Чому щасливі люди обирають популістів
  • Останнє інтерв’ю Терези Мей як британського прем’єра
  • Чи побудують стіну на кордоні Італії та Словенії
  • Як ДНК-тест допоміг жінці знайти родину
  • Що видно на найдетальнішому знімку людського мозку

 Щастя і популізм


Щасливі люди частіше голосують за популістів, пише Economist.

Впродовж останніх десятиліть рівень щастя населення став для провідних держав не менш важливим, аніж показники економічного розвитку. І недарма: дослідження показали, що задоволені громадяни з більшою вірогідністю проголосують за чинну владу. Тож саме щастя, а не рівень доходів, визначає електоральні настрої.

Тоді як пояснити те, що діється у Європі?

Популістські партії прийшли до влади у багатьох країнах, де рівень щастя стабільно зростає. У Британії, зокрема, частка задоволених життям громадян зросла з 88% у 2003 році до 93% у 2017. У той самий час Британія проголосувала за вихід із ЄС, а партія брекзиту набрала нечувану кількість голосів у виборах до Європарламенту.

Загалом у Європейському Союзі щасливих людей також стало більше: із 77% у 1997 році до 82% у 2017. Водночас праві партії збільшили свою присутність майже в кожній країні ЄС.

Одне з пояснень полягає в тому, що Європа старішає, а старші люди голосують за більш консервативні партії і разом із тим більш задоволені життям. У Британії 64% людей, старших за 65 років, проголосували за вихід із ЄС — порівняно з 29% людей віком від 18 до 24.

А можливо, проблема в тому, що є різні види щастя — «оцінювальне» та «гедоністичне». У першому випадку, соціологи питають, як люди оцінюють своє життя на даний момент. У другому, «гедоністичному», вони цікавляться, чи відчували опитувані злість або стурбованість минулого дня.

Тож водночас із тим, як задоволенність життям у Європі зростала, люди частіше турбувалися, злилися і засмучувалися — про це свідчить звіт World Happiness Report.

І хоча політики надають більшого значення саме «оцінювальному» щастю, електоральні настрої більше залежать від «гедоністичного», пише видання. Інакше кажучи, виборці стають «рабами емоцій», а раціональне мислення відіграє в їхньому житті менш значну роль, підсумовує видання.

Останнє інтерв’ю Терези Мей


«Якщо б голос надірвався в чоловіка-прем’єра, всі сказали б: «Який патріотизм, він справді любить свою країну». А якщо це робить жінка, всі питають: «Чому вона плаче?» — так Тереза Мей відреагувала на запитання про нещодавній виступ, у якому вона заплакала, оголошуючи про свою відставку.

Пані Мей дала виданню Daily Mail своє останнє інтерв’ю в якості прем’єр-міністра Великої Британії.

Під час розмови прем’єр-міністр також обурилася згадкою про те, що Ангелі Меркель нещодавно вкотре стало зле під час публічного заходу.

«Цікаво, чому ви берете приклад жінки? — запитує Мей. — Ви натякаєте на те, що тільки жінки відчувають напругу?».

Мей безсумнівно відчувала стрес, перебуваючи на посаді голови уряду. До того ж, у неї цукровий діабет, і їй потрібно робити регулярні ін’єкції, нагадує газета.

Чи лаялася колись Мей, яка є донькою священника, коли справи йшли геть погано?

Сміючись, вона відповідає: «Так, це відомий факт».

Чи використовувала слово на букву «f»? «Я часто казала, що я… розчарована [frustrated]», — з усмішкою розповідає прем’єрка.

Попри неуспішні переговори з ЄС, Мей стверджує, що їй є чим пишатися.

Однак газета нагадує про докори деяких членів її партії, які закидали, що Мей мусила поводитися у Брюсселі, як Маргарет Тетчер. Прем’єр-міністр такі звинувачення відкидає: «Я робила все, що могла!» — каже вона.

«Я була готова сісти за стіл із лідером Ліберальної партії Джеремі Корбіном, готова була пожертвувати прем’єрством — покинути роботу!».

Коментуючи слова свого потенційного наступника Бориса Джонсона про те, що він досягне у Брюсселі поступок, у яких їй відмовляли, Мей відповідає коротко: «ЄС сказав, що не хоче знову відкривати переговори і не буде цього робити».

Однак найскладніше було заручитися підтримкою не ЄС, а власної партії, зізнається прем’єр-міністр. Адже її звинувачували як у м’якості, так і в непохитності, а «ці дві речі не можуть одночасно бути правдою», — каже вона.

Мей пишається й іншими своїми досягненнями, однак пам’ятати її будуть саме за провал брекзиту, пише Daily Mail:

«Незважаючи на липневе сонце над Даунінг Стріт, хмари брекзиту ніколи не розійдуться над резюме пані Мей».

Стіна проти біженців


Заклик Міністра внутрішніх справ Італії Маттео Сальвіні побудувати стіну на кордоні зі Словенією навіює спогади про поствоєнний період із парканами та колючим дротом, пише Telegraph.

За словами Сальвіні, фізичний бар’єр може бути чи не єдиним засобом, який дозволить зупинити потік мігрантів до Італії.

Минулого тижня, поліцейські загони Італії та Словенії почали спільно патрулювати кордон і лише за дві доби арештували 97 біженців.

Однак у прикордонному словенському містечку Нова Гориця побоюються повернення до післявоєнних часів.

Нова Гориця утворилася з італійського регіону Гориця, частину якого у 1947 році залишили Італії, а іншу віддали Югославії. Сім’ї були розділені, і люди змушені були показувати паспорти при перетині нового кордону.

Мер Нової Гориці Клемен Міклавіч каже, що через патрулі на кордоні вже виникає напруження між словенами та італійською владою, яку звинувачують в тому, що вона перебільшує загрози мігрантів у власних популістських цілях.

«Ми намагалися стерти цей кордон зі свідомості, і позитивні результати цих багаторічних старань вже видимі. Тож відновлювати кордон — це катастрофа», — каже Міклавіч.

«Колючий дріт і паркани одним махом знищать роки відновлення цілісності території», — додає він.

Однак речник поліції Словенії каже, що патрулі пов’язані виключно з нелегальною міграцією.

Уряд Словенії також намагався розвіяти стурбованість у листі до газети: «Міністерство внутрішніх справ хоче роз’яснити, що патрулі італійсько-словенського кордону не означають відновлення контролю над кордоном у формі перевірок».

ДНК тест єднає родини


Тест на ДНК допоміг жінці, яку в дитинстві викрав режим Франко, знайти родину, пише Guardian.

За правління фашистського режиму Франциско Франко у 1939-1975 роках сотні дітей забрали в матерів і віддали іншим. Часто це ставалося за сприяння католицької церкви.

Спочатку це були діти опонентів влади, а потім до них приєдналися байстрюки та бідняки. Їх мали виховувати в багатих, консервативних католицьких сім’ях.

Одна з них, Інес Мадригал, якій зараз 50 років, каже, що знайшла двоюрідного брата завдяки базі даних ДНК. А він повідомив їй, що родичі також її шукали.

Інес дізналася, що її мама вже померла, однак у неї є четверо братів. «Вони прекрасні люди, які відкрили мені свої серця», — каже жінка.

Мадригал також довідалася, що її мама начебто віддала її самовільно. А це може зашкодити судовій справі над колишнім гінекологом, якого звинувачують у викраденні Інес незадовго після народження і який ще має постати перед судом.

Найдетальніший знімок мозку


Вчені з Бостону зробили найдетальніший у світі знімок мозку шляхом магнітно-резонансної томографії (МРТ), пише Daily Mail.

Протягом чотирьох днів вони сканували мозок 58-річної жінки, яка померла три роки тому — жива людина просто не витримала б таких довгих процедур. Зазвичай МРТ-сканування триває від 15 до 90 хвилин.

Вчені кажуть, що знахідка допоможе краще зрозуміти такі стани, як депресія та кома. Вважається, що депресія пов’язана з розладами в мигдалеподібному тілі через пошкодження чи хімічний дисбаланс, а цю частину мозку якраз добре видно на новому скані.

Професор медицини у Нью-Йорку каже: «Ми ніколи не бачили цілий мозок так добре, як тут. Це безпрецедентно».

Огляд підготувала Маргарита Малюкова, Служба Моніторингу BBC

Хочете отримувати цікаві історії в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!

натисни MIXADVERT

Be the first to comment

Leave a Reply