Що насправді означає “вільно” володіти мовою?

Коли саме ми можемо сміливо стверджувати, що певною мовою розмовляємо вільно? Коли ми здатні скласти кілька зв’язних речень? Коли нас розуміють носії? Відповідь на це запитання не очевидна.

Американський політик і мер Саут-Бенда Піт Буттіджедж помітно вирізняється серед інших кандидатів у президенти на виборах 2020.

Але, мабуть, найбільш приголомшливим талантом 37-річного ветерана війни в Афганістані та першого відкритого гея серед кандидатів-демократів є його лінгвістичні здібності.

Піт Буттіджедж вільно володіє сьома мовами. Цей факт насамперед вражає тому, що політик живе у переважно одномовній країні. У США, як й у Великій Британії, більшість населення розмовляє лише англійською мовою (80% і 62% відповідно).

Такі здібності, однак, викликають на лише захоплення, але й цікавість.

Коли пана Буттіджеджа спитали, чи дійсно він володіє всіма цими мовами, він відповів, “залежить від того, що розуміти під словом “володіти”.

Він додав, що “більш-менш здатен прочитати газету норвезькою, але дуже повільно”, а також зазначив, що його арабська і дарі (одна з державних мов Афганістану) потребують “освіження”.

Те, як Буттіджедж визначає свій рівень володіння мовами, цікавить мене тому, що я колишня викладачка іноземної мови, я 11 років викладала англійську в Японії та Італії. А також тому, що в минулому я оцінювала усну частину на іспиті Cambridge English (міжнародний іспит з англійської як іноземної).

Мови безумовно захоплюють пана Буттіджеджа. У нього є бажання їх вивчати і сміливість практикуватися з носіями мови на телебаченні – дуже важливі риси для будь-кого, хто мріє опанувати мову.

Втім, як і багато моїх колишніх студентів, які вірили, що мову можна опанувати за кілька місяців, пан Буттіджедж, вочевидь, недооцінює, що саме означає “розмовляти” іноземною мовою.

Я добре розумію, як легко переоцінити свої можливості. Проживши в Італії два роки і розмовляючи італійською вдома, я була впевнена, що володію нею вільно. Доки не почула, як адміністратор готелю назвав мене “та іноземка, яка не розмовляє італійською”.

Я була засмучена і здивована до глибини душі. Ця випадково кинута фраза змусила мене розібратися в питанні і згодом таки визнати, що хоча я й розмовляла італійською вдома і, мабуть, розмовляла нею вільно, це не означає, що я мовою володіла.

 

Але що насправді означає “вільно володіти”? У побутовому розумінні цей термін прирівнює знання мови до рівня її носіїв.

Але сторонньому слухачу, який сам мову не розуміє, здається, що кожен, хто здатен так-сяк поєднати слова у речення, розмовляє нею вільно.

На думку Деніела Моргана, керівника методичного відділу популярної в Італії мережі шкіл англійської мови “Інститути Шенкера”, вільне володіння насправді означає, як гладко та ефективно носій другої мови (L2) може висловитися “на певне коло тем у режимі реального часу”.

Хоча така навичка свідчить про доволі непогане опанування іноземною мовою, вона не означає автоматично точність та широкий діапазон використання граматичних структур.

Але чи є ці критерії важливими? Залежить від потреб мовця. Якщо людині потрібно поспілкуватися на побутові теми, “вільного” володіння буде цілком достатньо.

Але якщо іноземна мова потрібна для бізнесу або навчання, точність і діапазон структур є дуже важливими. Помилки в мовленні можуть сприйматися як брак професіоналізму.

 

Найпоширенішими з таких помилок є буквальний переклад з рідної мови (I go in Spain “я їду в Іспанію”), помилки у використанні часу дієслова, прийменників, множини, артиклів – всього того, що є неодмінною частиною процесу вивчення мови.

Втім, багато людей потрапляють у пастку припущення, що якщо їх розуміють, їхня мова – досконала.

Фахівці підтверджують це. Граматичні помилки зазвичай не заважають зрозуміти мовця, оскільки носій мови автоматично “виправляє” їх подумки.

Крім того, коли людина починає розмовляти іноземною мовою, друзі та вчителі зазвичай хвалять її, намагаючись підтримати, що також може сприяти завищеній самооцінці своїх вмінь.

Хоч би яким красномовним оратором ви були подумки, в перші роки вивчення мови вголос ви розмовлятимете незграбно.

Тож, коли можна впевнено заявити, що ви “говорите” мовою? Питання на мільйон.

Чи може хтось вважати, що опанував іспанську, якщо вміє розмовляти, але часто не розуміє носіїв, тому що ті “говорять надто швидко”?

Якщо він чи вона використовує лише два часи дієслова і припускається помилок ледь не в кожному реченні?

Відповідь радше не “так” чи “ні”, а “як добре?” він чи вона опанували іспанську.

Утім, існують цілком конкретні параметри “вільності” мовлення та володіння мовою загалом.

“Щоби оцінити такий абстрактний показник, як “вільне” говоріння, застосовують конкретні параметри”, – пояснює Деніел Морган.

Це – швидкість мовлення (скільки зрозумілих мовленнєвих одиниць ви виробили протягом певного часу) і довжина висловлювання (скільки одиниць ви здатні створити між паузами).

Несвідомий процес, який відбувається в мозку мовця, складається з кількох стадій. По-перше, це уявлення того, що сказати, потім – формулювання, як це сказати, і, нарешті, вимова відповідних звуків.

Все це відбувається зі швидкістю приблизно шість складів на секунду. Але якщо людина розмовляє нерідною мовою, їй доводиться в цей короткий проміжок часу виконати значно складніше завдання.

Їй потрібно між іншим долати затримку та вимовляти незвичні для свого мовленнєвого апарату звуки. Навіть якщо на цьому етапі правильності висловлювання все ще бракує, досягнення “вільності” мовлення – це вже колосальний подвиг.

Загальноєвропейська система визначення мовної компетенції (CEFR) вирізняє шість рівнів “володіння” мовою: A1, A2, B1, B2, C1 та C2. A відповідає “базовому” рівню, B – “незалежному”, а C – “досвідченому”.

На кожному рівні мовець може:

А1: коротко розповісти про себе і відповісти на прості запитання, за умови, що носій мови говорить повільно та хоче взаємодіяти.

A2: описати простими словами, що трапилося в минулому, розповісти про навколишнє середовище та пояснити свої нагальні потреби, а також виконати прості завдання, які потребують простого обміну інформацією.

B1: впоратися з більшістю повсякденних ситуацій в країні, де розмовляють цією мовою, а також описати досвід, мрії та амбіції та коротко пояснити свою думку або мету.

В2: зрозуміти складний текст як на конкретну, так і абстрактну тему, висловлюватися на тому рівні швидкості та спонтанності, який дозволяє взаємодіяти з носіями мови без значного напруження для будь-якої сторони.

С1: розуміти довгі тексти на різні теми, розпізнавати тонкощі та прихований сенс, створювати чітке, добре структуроване і детальне висловлювання на складні теми, демонструючи вільне використання структур мовлення та логічних зв’язок.

C2: зрозуміти практично все почуте або прочитане, спонтанно, вільно і точно висловлювати свою думку, розрізняючи тонкі відтінки значення навіть у дуже складних ситуаціях.

В окремих мовців та чи інша мовленнєва навичка може бути більш розвинутою.

Деякі студенти напрочуд правильно використовують граматику, але вони так бояться зробити помилку, що страждає плавність їхнього мовлення. Інші навпаки кидаються в розмову з головою, говорять швидко, але в них багато помилок.

Згідно з дослідженням, проведеним Кембриджським центром вивчення англійської мови, вмотивованому учню потрібно близько 200 годин навчання з вчителем, щоби перейти з одного рівня на інший.

Ключове слово тут – вмотивований. Опанування іноземної мови є надзвичайно індивідуальним процесом. Чи відкритий учень до нових мовних структур?

Чи буде він чи вона розвивати свої граматичні знання або зупиниться на “достатньому” рівні? Чи будуть вони регулярно практикуватися і послідовно покращувати свої навички?

Отже, від запису першого зв’язного речення до досконалого нарису на літературну тему потрібно пройти багато кроків.

Хоча шкала оцінки мовленнєвих компетенцій розроблена досить добре, найкращим тестом на вільне володіння мовою є, безумовно, живе спілкування з носіями.

Якими плавними і тривалими є ваші висловлюванням? Чи уникаєте ви певних тем або ситуацій, тому що вам бракує лексики? Чи хапаєтесь ви за ключові слова, намагаючись розшифрувати сенс висловлювання, або розумієте його в усій повноті?

Як добре ви зрозумієте фільм без субтитрів або книжку без словника? Якщо ви напишете електронного листа і попросите носія мови вичитати його, скільки помилок він виправить?

Щодо мене, хоча моя граматика в італійській помітно покращилася за дев’ять років, прожитих в Італії, у написанні текстів я все ще не досягла бездоганності і точності, притаманної рідній мові.

І я, мабуть, ще довго впадатиму у відчай, що ніколи їх так і не досягну.

Тоді я нагадую собі, що вивчення іноземної мови – це як шлюб.

Ви думаєте, що знаєте свого партнера, коли одягаєте йому обручку на палець, але це – лише початок, а відданість і обов’язок – на все життя.

Прочитати оригінал цієї статті англійською мовою ви можете на сайті BBC Future.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *