хто тоді вийшов на Майдан, всім живим…

Друзі Мої. Не люблю у ці дні щось взагалі писати у фб… але сьогодні емоції…

Сьогодні мав честь познайомитися з батьками Романа Гурика –самого молодого загиблого Героя Майдану…

Мене та ректора Максима Тимошенко з ними познайомила викладач нашої Академії – Юлія Пучко. Зайшов у кабінет Ректора, бачу сидять молоді люди пан Ігор та пані Ірина , а в очах сивина…
Коли батьки Романа попрощались з нами та вийшли з кабінету, я побачив скляні очі Максима, – я дуже добре знаю цей скляний погляд.

Він є і у мене, коли я згадую ті часи. Це погляд спустошеності та болю…

Я по очах зрозумів. Запитав: Ти теж там був? Він відповів: так… з 3 грудня і до кінця…

Мовчки потиснули один одному руки і вже коли я виходив з кабінету Максим промовив: Дякую,що живий. Я повернувся і сказав: і Тобі …

Ми ніколи раніше не говорили про це. Я рідко згадую про ті часи і для мене не зовсім важливо, хто і скільки зробив тоді ,головне що не залишився осторонь. Я ні на йоту не здивований так як вважаю,що справжня Людина Гідності ніколи не залишиться байдужою і завжди буде за Правду та Справедливість. Пишаюсь тим,що у мене є такий Друг,який не любить «хизуватись» а просто мовчки та тихо робить свою справу та допомагав і продовжує допомагати іншим,коли приходять важкі часи.

Шана та вдячність всім, хто не залишився байдужим, всім моїм друзям, хто тоді вийшов на Майдан, всім живим… і Світла та Вічна пам’ять загиблим…

Пам´яті Небесної Сотні…

Alex Lapushkin

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *