ЗВЕРНЕННЯ З ПРИВОДУ МУЗЕЄФІКАЦІЇ БУДИНКУ МОРЕПЛАВЦЯ Ю.ЛИСЯНСЬКОГО В МІСТІ НІЖИНІ.
Нещодавно засоби масової інформації повідомили про визначну подію: 4 квітня 2019 року на сесії Чернігівської обласної ради було прийнято рішення про звільнення службами Чернігівського облдержархіву та передачу в довгострокове безоплатне користування Управлінню Чернігівської єпархії Православної Церкви України пам’ятки архітектури ніжинської “Церкви Іоанна Богослова”. Подія з радістю була зустрінута не тільки ніжинцями, оскільки стала першим офіційним переданням культової споруди, що є пам’яткою національного значення, єдиній Помісній Церкві України після надання їй Вселенським патріархом Варфоломієм Томосу на автокефалію.
Ніжинська церква Іоанна Богослова є надзвичайно цінною не тільки як пам’ятка національного значення церковної архітектури доби пізнього українського бароко, але й як об’єкт історико-культурної спадщини, що пов’язаний з життям видатного українського мореплавця, дослідника та першовідкривача невідомих земель, дослідника-географа, океанолога та етнолога, учасника та одного з керівників навколосвітньої подорожі 1803-1806 років, нащадка ніжинської козацької родини Юрія Федоровича Лисянського (1773-1837). Справа в тому, що у цьому храмі упродовж 1761-1806 років був настоятелем батько мореплавця, нащадок шляхетної козацької родини протоієрей о. Федір Лисянський. У квітні 1773 року саме тут батько власноруч охрестив свого новонародженого сина Георгія (Юрія). А у 1803 році, після смерті батька, отця Федора змінив ще один син, старший брат Іоанн Лисянський. Поруч з церквою Іоанна Богослова збереглися могила о.Федора Лисянського (потребує відновлення) та старовинний будинок ХУІІІ-ХІХ ст., у якому мешкала родина Лисянських. Власне, про цю меморіальну споруду й піде мова. Наразі це пам’ятка історії та архітектури місцевого значення (охоронний № 5570-Чр), що розташована за адресою вул. Богушевича, 1. До останнього часу споруду займали адміністративні служби ніжинського відділу Чернігівського облдержархіву.
Повідомляючи про передачу храму, засоби інформації також поінформували: «Понад 20 років триває процес розробки та впровадження ідеї створення на теренах ніжинської культурної спадщини історико-архітектурного заповідника. У рамках успішного функціонування вищевказаного заповідника, для підвищення туристичного потенціалу та екскурсійної привабливості Ніжина, пропонується створити щонайменше три нових музеї, серед яких і музей видатного земляка, видатного мореплавця, географа, засновника наукової океанографії Лисянського Ю.Ф. Передача ніжинській громаді пам’ятки історії та архітектури місцевого значення за адресою м. Ніжин, вул. Богушевича, 1, а саме «Будинку, де народився Ю.Ф.Лисянський», з перспективою її використання для створення музею Ю.Ф.Лисянського, знаходиться в процесі активного обговорення.» Довкола саме цього будинку і складається невизначена ситуація, оскільки на будівлю претендують дві сторони – релігійна громада та ніжинські музейники. Релігійна громада, зі слів її представників, претендує на споруду заради влаштування там чи то житла священика, чи то недільної школи. Музейники пропонують створити історико-меморіальний музей мореплавця. До речі, пропозиція музеєфікації будинку обговорюється в Ніжині ще з початку 1990-х років.
Внаслідок спілкування як з представниками релігійної громади, так і співробітниками Ніжинського краєзнавчого музею, у мене склалося власне бачення проблеми, яке вважаю за потрібне висловити публічно.
Як відомо, керівниками першої в історії Російської імперії навколосвітньої подорожі 1803-1806 років, були естонський німець Адам Іоганн фон Крузенштерн та нащадок українських козаків ніжинець Юрій Лисянський. Російська ідеологічна машина «приватизувала» обох видатних мореплавців, оголосивши їх «великими росіянами», а саму подорож – досягненням Російської імперії в розбудові «русского міра» та опануванні росіянами Північної Америки (такий собі проект «Аляска наш»). Створений росіянами імперський міф не витримує історичної критики: навколосвітня подорож не була досягненням Російської імперії, оскільки держава не витратила на її організацію жодної копійки. Експедицію профінансувала приватна Російсько-Американська торговельна Компанія, а організацією займався її виконавчий директор ніжинський грек Євстратій Деларов.
Держава Естонія, уродженцем якої був Крузенштерн, та його нащадки-громадяни Естонії, доклали зусиль до повернення історичної пам’яті про земляка-мореплавця на батьківщину. 2013 року урочисто відкрито барельєф А.І.Крузенштерна в місті Таллінні, а також реставровано старовинний палацовий ансамбль родини Крузенштернів в естонському містечку Кілтсі. У палаці розташувалася музейна експозиція та Школа мистецтв.
Відтепер з’явилася можливість і нам, українцям, створити меморіальний комплекс нашого видатного земляка Юрія Лисянського. Родина Лисянських не мала в Ніжині великого маєтку. Але зберігся комплекс споруд: будинок, у якому народився Ю.Лисянський, меморіальна церква Іоанна Богослова та сквер з пам’ятником видатному земляку-мореплавцю. Поруч з церквою, в Музеї рідкісної книги Ніжинського держуніверситету імені М.Гоголя, є невеличка меморіальна кімната Ю.Лисянського, де зберігаються унікальні книги, особисто подаровані видатним земляком в бібліотеку Ніжинського Ліцею князя О.Безбородька у 1824-1827 роках. Музеєфікація меморіального будинку Юрія Лисянського з детальною розповіддю про його життя та відтворенням побуту парафіяльного священика ХУІІІ-ХІХ ст. стане важливим внеском ніжинців у повернення історичної пам’яті про видатного земляка та руйнування російського імперського міфу.
Отже, звертаюся до представників церковної адміністрації Чернігівської єпархії Православної Церкви України, релігійної громади церкви Іоанна Богослова, особисто настоятеля храму о.Олега Расковалова, керівництва Чернігівської області та міста Ніжина, депутатів міської ради та музейних працівників із закликом порозумітися та прийняти рішення на користь увічнення пам’яті нашого видатного земляка Юрія Лисянського. Створення музею навколосвітнього мореплавця в Ніжині, в будинку де він народився, тільки додасть авторитету релігійній громаді, та дозволить залучити додаткові кошти на відродження храму. Приклади взаємовигідного співіснування церкви та музеїв відомі в Україні. Достатньо згадати Михайлівський Золотоверхий монастир у Києві, де у церковній дзвіниці діє унікальний церковно-історичний музей, або Музей-заповідник «Слова о полку Ігоревім» на території діючого Спасо-Преображенського монастиря у Новгород-Сіверську.
У випадку з ніжинською церквою Іоанна Богослова, навіть без будинку родини Лисянських, громада фактично отримує двоповерховий храм (подібних у Ніжині немає!). Отже тут є місце і для богослужінь, і для недільної школи, і для інших потреб громади. Закликаю громадськість Ніжина підтримати ідею музеєфікації меморіального будинку Лисянських та долучитися до створення музейної експозиції спільними зусиллями! Відродження духовності повинно відбуватися як шляхом відновлення святинь нашого народу, так і шляхом збереженням історичної пам’яті про видатних українців.
З повагою та вдячністю за розуміння,
історик-музеєзнавець, директор Бібліотеки та Музею рідкісної книги
Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя,
протоієрей кафедрального собору Всіх Святих Православної Церкви України м. Ніжина
Олександр Морозов
Leave a Reply
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.