Кіно, серіали під час карантину можуть проілюструвати його базові правила

7 класичних фільмів про карантин і самоізоляцію

Кіно, серіали й книжки можуть не лише розважити під час карантину, а й переконливо проілюструвати його базові правила. Якщо ви вже стомилися від фільмів про зомбі, а “Зараза” Стівена Содерберга занадто лякає своїм реалізмом, то ось іще кілька хороших і актуальних фільмів для перегляду.

 

Чужий \ Alien, 1979


Інопланетна загроза проникає в людський організм через дихальні шляхи. Після зараження хворий певний час виглядає нормально, але згодом виникає ускладнення – з грудей виривається монстр, який вбиває всіх, окрім героїні Сіґурні Вівер та її кота.

Аби у фільмі вижив хоч хтось, окрім головної героїні, вона мала б повне право сказати: “Я вас попереджала”. Вона відмовилася впускати на човен трьох членів команди, які повернулися з експедиції, й один з них мав чіткі ознаки зараження – до його обличчя прилип невеликий монстр.

Проте інфікований все ж потрапив всередину, паразит перетворився на монстра з кислотою замість крові, а глядачі отримали один з найкращих космічних фільмів жахів.

У кінці стрічки героїня Сіґурні Вівер демонструє ще один важливий принцип карантину – необхідність регулярного прибирання і провітрювання приміщення, навіть якщо для цього потрібно розгерметизувати космічний човен. Якщо у вас немає такої можливості, принаймні регулярно протирайте пил.

Чого ми навчилися з фільму: карантину треба дотримуватися; начальник, який перебуває на карантині, не може наказати випустити його; ви відповідаєте за своїх домашніх улюбленців; потрібно провітрювати приміщення.

Дещо \ The Thing, 1982


До дослідницької станції в Антарктиці прибивається собака. Згодом стає зрозуміло, що пес був не справжнім, а інопланетним організмом, який поглинає та імітує земних істот. Герої насторожено переглядаються і будують здогадки, хто із них вже може бути “зараженим”.

“Ніхто нікому не довіряє і всі ми дуже стомлені”, – робить щоденниковий запис головний герой. А вчений, проаналізувавши дані й спрогнозувавши ймовірне поширення зараження, розуміє, що інопланетний організм не має покинути станцію – тож виводить з ладу транспорт і комп’ютери.

Виявити монстра вдається завдяки тесту крові, але зрештою все одно доводиться все підірвати і спалити.

Чого ми навчилися з фільму: тварини можуть бути переносниками інфекції; єдиний надійний спосіб діагностики – коректно і професійно проведені аналізи; термообробка є ефективним засобом проти шкідників.

Острів мертвих \ Isle of the Dead, 1945


Події фільму розгортаються у 1912 році на одному з грецьких островів, де після кровопролитних боїв і під загрозою епідемії група людей вимушена залишитися на карантин.

Поки раціональні герої дослуховуються порад медика, уникають фізичного контакту і дотримуються заходів гігієни, місцева жінка має свої думки з цього приводу: “Мийте руки скільки завгодно, ви не змиєте зла”.

Жінка оголошує відповідальною за хворобу молоду дівчину і починає переконувати у цьому всіх інших. Малювати попелом хрести й цілими ночами нашіптувати заклинання під дверима нещасної, допоки та сама не починає вірити у свою відповідальність за епідемію.

Драматизм фільму тримається на тонкій межі раціонального та ірраціонального, віри у прокляття чи віруси, обряди чи медицину.

Чого ми навчилися з фільму: потрібно мити руки; забобонами та містичними обрядами легше звести з розуму, ніж вилікувати.

Велике їдло \ La Grande Bouffe, 1973


Четверо чоловіків середнього віку самоізолюються на французькій віллі, де планують об’їстися до смерті.

Зірки французького та італійського кінематографів, зокрема Марчелло Мастроянні, грають завзятих гурманів, які втратили смак до життя, запаслися продуктами і планують багато їсти.

Борщ, перепілки, пироги, алкоголь, запечені поросята, мідії і торти – гедоністичний рай перетворюється у пекло і зрештою герої досягають того, для чого вони самоізолювалися.

Чого ми навчилися з фільму: якщо ви збираєтеся виходити з самоізоляції, важливо подумати не лише про запас продуктів, а й про режим харчування, дієту та про фізичні навантаження.

Сяйво \ The Shining, 1980

Герой Джека Ніколсона ізолюється не з друзями, а з дружиною та сином. Вони мають всю зиму доглядати за віддаленим готелем поки там немає відвідувачів.

“Це саме те, що мені потрібно,” – каже головний герой, коли йому пояснюють суть роботи і загрози усамітнення для психіки. Він збирається писати книгу і переконаний, що кілька місяців на самоті – допоможуть сконцентруватися.

І він пише, пише, пише. Багато і наполегливо. Дружина і син теж шукають собі розваг у гігантському порожньому готелі. Проте щось йде не так і героям починають ввижатися загадкові постаті, а персонаж Джека Ніколсона стає дратівливим і починає тинятись коридорами з сокирою.

Чого ми навчилися з фільму: будьте терплячими і чуйними до своїх рідних; спостерігайте за змінами в їхній поведінці; не погоджуйтесь на пропозицію уявного бармена налити вам склянку.

Вікно у двір \ Rear Window, 1954

Герой звик до активного способу життя, він фотограф і багато подорожує. Проте тепер він,зламавши ногу, опинився в гіпсові і змушений провести у стінах своєї невеликої квартири тривалий час.

Замість того, аби сидіти годинами в інтернеті, тим паче його ще не винайшли, герой вирішує познайомитися зі своїми сусідами. Зберігаючи при цьому зручну для себе дистанцію – спостерігає за ними з вікна своєї квартири.

У одному вікні – вечірка, де чоловіки в’ються довкола гарної танцівниці. В іншому – жінка репетирує заплановане побачення. Хтось страждає у муках творчості, а хтось, здається, вбив свою дружину.

Головний герой, хоча й обмежений у рухові, але рішуче налаштований розібратися в ситуації, навіть якщо поліція йому не вірить.

Чого ми навчилися з фільму: будьте уважними до потреб інших; підтримуйте контакти з зовнішнім світом; дотримуйтесь безпечної дистанції та поважайте особистий простір.

Будучи там \ Being There, 1979


Головний герой провів у добровільній самоізоляції практично все своє життя, він доглядав за садом і дивився телевізор. Проте після смерті роботодавця, він вимушений покинути рідні для нього стіни і зіткнутися з реальним життям.

Все, що герой знає про зовнішній світ, він дізнався з телевізора, проте випадково він опиняється у високих політичних колах. Герой виглядає невимушено і підтримує розмови на будь-які складні теми загальними фразами з досвіду садівництва.

Завдяки невимушеності, метафоричності і багатозначності мови, відсутності компрометуючого минулого і власних інтересів, героя всерйоз розглядають як кандидата у наступні президенти США.

Чого ми навчилися з фільму: приділіть час саморозвитку і віднайденню душевної рівноваги; не втрачайте зв’язок з реальністю; пам’ятайте, що карантин закінчиться.

натисни MIXADVERT

Be the first to comment

Leave a Reply