Білоруські протести і Москва

Білоруські протести і Москва

Напевно кожен з вас вже помітив, що чимало українців, насамперед серед правого політичного табору, не підтримують протестувальників у Білорусі. Озвучуються такі аргументи як:

– Серед кандидатів немає білоруських державників.
– Протести організовує та координує Москва.
– Заворушення спровоковані Москвою для анексії Білорусі.

Тепер дозвольте констатувати кілька фактів щодо сучасної Білорусі.

1. Білорусь 26 років перебуває під диктатом совкового (проросійського) політика, який розпочав своє правління зі скасування національної символіки.

2. Лукашенко визначив проросійський вектор своєї політики за єдиний можливий і весь час рухався саме в бік Москви.

3. За роки правління Лукашенка російська мова стала другою, а по факту єдиною державною мовою. Білоруська практично повністю витіснена зі сфери освіти. Нейтралізовані всі білоруські національні партії та організації. В парламенті немає жодного депутата з білоруського політичного табору. РПЦ в Білорусі користується монопольним становищем. БАПЦ та БГКЦ зазнають утисків та переслідувань. Проводиться агресивна совкова (читай «російська») політика пам’яті. Весь білоруський історичний наратив – під тотальною забороною. Білорусь стала центром російського книговидання. Саме тут друкується значна частина російських авторів і російськомовної літератури загалом.

4. Білорусь не лише член СНД, ОДКБ і ЄврАзЕС, але й на четвертому році президенства Лукашенка підписала договір про створення Союзної держави Білорусі і Росії.

5. В Білорусі розміщені щонайменше дві військові бази ЗС РФ. Існують серйозні сумніви щодо керованості самих ЗС РБ президентом Білорусі. Кордону з РФ по факту не існує.

Результат цієї багатолітньої послідовної політики – тотальна та всеосяжна русифікація всіх сфер життя білоруського народу вже у кількох поколіннях. Білоруська державність має декоративні форми. Час грає проти білорусів, адже з кожною каденцією Лукашенка країна дедалі більше перетворюється на Росію, а самі білоруси стрімко втрачають рештки своєї ідентичності.

Самі росіяни не розглядають ані Білорусь, ані білорусів як окрему державу з окремим народом. І ось Путін, невдоволений таким станом речей, вирішує «усунути Лукашенка та направляє в Білорусь вагнерівців». Питання: навіщо?

Знайомі відповідають мені: «Щоб створити умови для введення російських військ в Білорусь і анексії держави». Пробачте, але Білорусь вже давно де-факто анексована. Якщо б Путін захотів анексувати її і де-юре – для цього йому не потрібно влаштовувати революцію і масові заворушення на території Союзної держави з відкритим кордоном. Є маса інших, значно простіших способів. Наприклад, як варіант: після арешту Бабарики і втечі до РФ Ципкала члени їхніх штабів виїздять до РФ і проводять прес-конференцію, де заявляють про погрози білоруських силовиків проросійським політикам та переслідування активістів-росіян. Сім’ям погрожують вбивством за підтримку Росію. РФ вводить війська. Анексія.

Лукашенко – це гарантія російської присутності в Білорусі. Він більш лояльний і безпечний для Москви, ніж Кадиров у Чечні. Саме тому Путін поквапився визнати перемогу Лукашенка і привітав його.

Вуличні протести створюють для Москви небезпеку втрати контролю над ситуацією, показують поганий приклад росіянам у такий непростий для РФ час. Головне – протестувальники на міжнародній арені стають новим суб’єктом білоруської політики – вуличним. Будь-яка демократизація Білорусі не означатиме її негайний відворот від Росії. Однак, майбутнє без Лукашенка, на відміну від Майбутнього з Лукашенком, дає білорусам надію на проведення чесних президентських та парламентських виборів, звільнення політичних в’язнів (серед яких чимало білоруських державників), легалізацію білоруських партій, повернення частини політемігрантів, проведення до парламенту білоруських самостійницьких політичних сил.

Питання: кого в цій ситуації має підтримувати Україна?

Павло Подобєд

натисни MIXADVERT

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*