“Оскар” має звільнитися від інших гальм

Починаючи з 2024 року кінопремія “Оскар” має стати більш різносторонньою. Американська кіноакадемія анонсувала нові правила. Чи вдасться досягти бажаного ефекту? На думку Йохена Кюртена, нових критеріїв вкрай замало.

На Оскар чекає реформа На “Оскар” чекає реформа

З 2024 року кінопремія “Оскар” має представляти усе різноманіття світу кіно. На перший погляд, це лунає добре. Якщо ж більш детально, то це має виглядати наступним чином: номіновані у категорії “Найкращий фільм” фільми, й, відповідно, пізніше фільми-переможці повинні відповідати низці критеріїв. Згідно з ними, брати участь у роботі над створенням фільму повинні представники різних меншин – працювати як у кадрі, так і поза ним, тобто бути залученим до технічної роботи над фільмом, до процесу зйомок, брати участь у розробці сценарію тощо.

Фільми-переможці у номінації “Найкращий фільм” матимуть відповідати щонайменше двом поставленим критеріям. Академія кінематографічних мистецтв і наук прагне більшого різноманіття у гендерному розподілі, у сексуальній орієнтації людей, які причетні до створення фільмів. Вона також хоче вагомішого залучення до процесу людей з фізичними вадами та представників меншин.

Краще відображати глобалізований світ

Як пояснюють президент кіноакадемії Девід Рубін і виконавчі директорка Доун Хадсон, завдяки новим правилам “під час створення фільмів буде краще відображене різноманітне глобальне населення світу”. Тоді, мовляв, буде більш вірогідно, що й глядачі в усьому світі побачать себе у фільмах.

Кіноексперт, культурний редактор DW Йохен Кюртен Кіноексперт, культурний редактор DW Йохен Кюртен

Премію “Оскар” у номінації “Найкращий фільм” отримують продюсери. Якщо вони мають амбіції на отримання “Оскара”, то у майбутньому вони повинні зважати на те, щоб, для прикладу, в акторському складі головні або важливі другорядні ролі грали акторки чи актори, що представляють меншину, наприклад мають азійське чи латиноамериканське походження. Значення для потенційної перемоги у номінації можуть мати й тематичні аспекти. У фільмі має йтися, наприклад, про представників меншин, про права жінок, про маргінальні групи суспільства, про людей з іншою сексуальною орієнтацією, тобто про гомосексуалістів, лесбійок або трансгендерів.

Як вже зазначалося вище, усе це стосується не лише роботи перед камерою, має враховуватися також залучення цих соціальних груп до іншої роботи над створенням фільму. Оператор-афроамериканець, художниця-костюмерка, яка є лесбійкою, сценарист латиноамериканського походження – усе це має у майбутньому враховуватися, коли близько дев’яти тисяч членів кіноакадемії голосуватимуть, хто заслужив нагороди як “найкращий фільм”.

Небезпека втрати престижу

Усе це свідчить про наступне: кіноакадемія “Оскар” прагне відійти від традиції, якої дотримувалася десятиріччями. Вона виглядала так: насамперед і практично винятково “Оскар” був премією для білих зірок, що знімалися у популярних голлівудських кінострічках. Режисери, оператори й техніки також походили з цього кіносвіту. Це був американський, не завжди ідеальний, але принаймні добре випрасуваний світ зірок й зірочок.

Читайте також: Число номінантів на “Оскар” в категорії “найкращий фільм” обмежили

Пару років тому кіноакадемія відчула, що цей світ змінився. Цей світ є глобалізованим. І оскільки Голлівуд насамперед є великою комерційною машиною, мали бути зроблені певні корективи. В іншому разі, яку б роль відігравав “Оскар” та фільми, відзначені премією, якщо б вони й надалі цілком робили ставку лише на “білу” карту? Кому у майбутньому був би цікавий найважливіший ринок збуту – Китай, та різноманіття європейського континенту?

“Оскар” має звільнитися від інших гальм

Американська кіноакадемія усе це усвідомила й в останні роки прийняла до своїх лав більше жінок, афроамериканців, латиноамериканців, а також працівників кіноіндустрії з інших суспільних груп, тобто людей, які уособлюють усе різнобарв’я світу. І це вже показало свою ефективність. Стрічка “Місячне сяйво” афроамериканського режисера Баррі Дженкінса у 2017 році здобула головний “Оскар”, а цього року південнокорейська драма “Паразити” стала першим неангломовним фільмом, який отримав “Оскар” як “Найкращий фільм”.

Тим самим ми підійшли до першого з двох аспектів, які ставлять під питання нинішню реформу “Оскара”. Адже головною відзнакою, як і раніше, нагороджуватимуть лише англомовні фільми. Перемога “Паразитів” дотепер є лише цілковитим винятком з правил. Чому ж тоді не було здійснено сміливий крок й не відкрито “Оскар” для усіх країн? Й не скасовано невиразну категорію “Найкращий міжнародний художній фільм”? Лише в такому випадку “Оскар” би став світовою кінопремією. Й, окрім того: чому нові критерії стосуються виключно категорії “Найкращий фільм”? Чи не мали б вони діяти також і для інших категорій?

Найближчим часом – фільми, “заточені” суто на “Оскар”?

Ми переходимо таким чином до наступного пункту критики: чи справді продюсери відбиратимуть акторів на виконання ролей та знімальні групи, дотримуючись нових критеріїв? Чи ці обмеження не звузять, замість того щоб розширити, креативність і артистичне різноманіття, на яке очікують? Також слід розраховувати на виникнення великих бюрократичних складнощів. Чи будуть у майбутньому зніматися спеціальні “Оскар”-фільми, метою яких буде боротьба у номінації “Найкращий фільм”?

Для “Оскара” усе це не вимальовує гарних перспектив. Можливо, знадобиться ще кілька років для того, щоб ця премія справді відображала глобальний, різноманітний світ кіно.

натисни MIXADVERT

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*