«Ніч яка місячна» – історія кохання

Ніч яка, Господи! Місячна, зоряна:
Ясно, хоч голки збирай…
Вийди, коханая, працею зморена,
Хоч на хвилиночку в гай!
Сядем укупі ми тут під калиною —
І над панами я пан…
Глянь, моя рибонько, — срібною хвилею
Стелеться полем туман;
Гай чарівний, ніби променем всипаний,
Чи загадався, чи спить?
Он на стрункій та високій осичині
Листя пестливо тремтить;
Небо незміряне всипано зорями —
Що то за Божа краса!
Перлами-зорями теж під тополями
Грає перлиста роса.
Ти не лякайся-но, що свої ніженьки
Вмочиш в холодну росу:
Я тебе, вірная, аж до хатиноньки
Сам на руках однесу.
Ти не лякайсь, а що змерзнеш, лебедонько:
Тепло — ні вітру, ні хмар…
Я пригорну тебе до свого серденька,
Й займеться зразу, мов жар;
Ти не лякайсь, аби тут та підслухали
Тиху розмову твою:
Нічка поклала всіх, сном окутала —
Ані шелесне в гаю!
Сплять вороги твої, знуджені працею,
Нас не сполоха їх сміх…
Чи ж нам, окривдженим долею клятою,
Й хвиля кохання — за гріх?
Михайло Старицький. 1870 р.
*Появі на світ цих надзвичайно ніжних, сумовитих і палких поетичних рядків передувала романтична історія з життя видатного письменника та режисера Михайла Старицького.
З дванадцяти років залишився він сиротою і виховувався у Лисенків. Мати Старицького походила з цієї родини. Опікуном Михайла був Віталій Лисенко, син якого Микола став засновником української національної музики. Хлопці були майже однолітками і потоваришували. Вони разом вчилися у Харківському, потім Київському університеті, були учасниками київської Громади, власним коштом заснували та утримували недільні школи, разом розвивали український театр.
Після бурхливого київського життя Михайло Старицький повернувся на Полтавщину до батьківського маєтку у рідне село Кліщинці на Полтавщині. Якось на вечорницях він побачив селянку Степаниду і закохався. Ця дівчина надихнула Старицького на написання слів чудової пісні «Ніч яка місячна». Призначивши їй зустріч, аби освідчитись, чекаючи кохану увечері біля річки Старицький і створив рядки: «Ніч яка, Господи! Місячна, зоряна: Ясно, хоч голки збирай… Вийди, коханая, працею зморена, Хоч на хвилиночку в гай!!». Дівчина прийшла на побачення, але зізналась, що була вже просватана за іншого… Вражений такою несподіванкою, юнак навіть захворів і потім ще довго відходив від душевного болю… Та пізніше своє кохання і сімейний затишок Старицький знайшов із Софією Лисенко (сестрою Миколи Лисенка).
А поезія Старицького «Виклик», більш відома за її першими рядками “Ніч яка, Господи, місячна, зоряна”, стала найбільш популярною і улюбленою українською піснею. На музику вірш поклав Микола Лисенко. Пісня була включена до опери за мотивами повісті Миколи Гоголя «Утоплена».
У радянські роки пісня зазнала змін. Спогад про Господа в пісні був, на думку влади, неприпустимим, отож до нас дійшов перший рядок у такому вигляді: «Ніч яка місячна, зоряна, ясная».
Але ця трансформаця не змогла вплинути на особливу зворушливу магію пісні. Сьогодні вона має світову славу. Протягом багатьох років «Ніч яка місячна» була в репертуарах найвідоміших українських співаків: Бориса Гмирі, Анатолія Солов’яненка, Дмитра Гнатюка і американської співачки українського походження Квітки Цісик.

натисни MIXADVERT

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*