Мегаполіси поглинуть сателіти: як влада планує об’єднувати українські міста

ГЕНЕРАЛЬНИЙ ПЛАН КИЄВА
Навіщо українським містам об’єднуватися в агломерації, навколо яких великих міст їх будуть створювати, та хто виграє і програє від такого кроку.

Урбанізація як масове явище останніх десятиліть іде на спад. Зараз великі українські міста притягують населення не стільки із сільської місцевості, скільки з малих та середніх міст.

Наприклад, у робочі дні до Києва в’їжджають і виїжджають до 500 тис осіб. Через відсутність розвиненої мережі громадського транспорту значна частина мешканців навколишніх міст приїздить на власних автомобілях.

Наслідок – затори та економічні втрати.

Вирішити транспортні та інші проблеми в межах кількох великих населених пунктів украй складно, оскільки місцеві органи влади відповідають лише за підвідомчу їм територію. Проте вихід є: агломерація.

Агломерація – об’єднання географічно близьких міст та містечок, які мають динамічну систему виробничих, транспортних та соціальних зв’язків.

Наприклад, інтеграція Ірпеня, Вишневого, Борисполя, Обухова та Вишгорода з Києвом дозволила б спільно ухвалювати стратегічні рішення в межах певної території.

Міські агломерації успішно працюють у багатьох країнах світу. Наприклад, у Великому Парижі будують гілку метрополітену, яка поєднуватиме передмістя з центром столиці.

В Україні поняття агломерації на законодавчому рівні не закріплене. Наразі розробляється законопроєкт, що створить правові підстави для функціонування агломерації як однієї з форм співробітництва територіальних громад.

Навіщо українським містам об’єднуватися в агломерації та хто виграє і хто програє від такого кроку?

Поспішили

Над законом про утворення агломерації група народних депутатів працює з 2019 року. І хоча документ зареєстрований у парламенті, до його винесення у зал Верховної ради ще далеко. У березні 2021 року документ відправили на доопрацювання.

Що передбачає перша версія проєкту закону?

Агломерація буде створена, якщо таке рішення приймуть ради територіальних громад (ОТГ) центру агломерації та суміжних з ним ОТГ. Тобто для утворення київської агломерації необхідно прийняття відповідного рішення Київської міської ради та рад ОТГ, наприклад Ірпеня, Вишневого або Борисполя.

Утворення можливо навколо міста з населенням 200 тисяч осіб. Загалом агломерація можлива і на базі меншого міста, але об’єднавшись міста повинні мати сумарну кількість населення все ті ж 200 тисяч.

Кожен населений пункт з населенням до 10 тисяч осіб матиме в агломерації одного представника. Якщо населення більше 10 тисяч, то в раді будуть по 2 представника. Центр агломерації матиме мінімум 5-х своїх членів ради, один з яких очолюватиме цей орган.

До компетенції агломерації пропонується віднести вирішення наступних питань:

  • організація місцевого громадського транспорту;
  • будівництво, ремонт та утримання автомобільних доріг місцевого значення;
  • визначення та утримання місць поховання;
  • поводження з відходами;
  • водозабір, водопостачання та водовідведення.

Фінансування рішень здійснюватиметься за рахунок коштів центральної ОТГ та трансфертів з бюджету агломерації (поповнюватиметься з коштів інших ОТГ).

Це – основне, проте далеко не все. Чимало положень документу були розкритиковані депутатами, урядовцями та Асоціацією міст України.

Більше того – законопроєкт на доопрацювання відправив його головний автор – народний депутат від “Слуги народу” Віталій Безгін. Він зазначає, що спершу необхідно провести широкі обговорення в містах, на які дія закону вплине найбільше.

“Минулого року ми поспішили з законопроєктом, не провівши широкі обговорення на майданчику Київщини і Львівщини. Тепер будемо виправляти, щоб орган на кшталт ради агломерації не створив для громад проблем”, – повідомив Безгін в коментарі ЕП.

До десятки найбільших українських агломерацій умовно відносять Київську (Київ, Бориспіль, Бровари, Васильків, Ірпінь, Обухів), Харківську (Харків, Чугуїв, Люботин), Донецьку (Донецьк, Макіївка, Харцизьк, Авдіївка, Ясинувата, Докучаєвськ, Вугледар), Дніпровську (Дніпро, Кам’янське, Новомосковськ, Вільногірськ, Синельникове), Одеську (Одеса, Білгород-Дністровський, Біляївка, Чорноморськ, Теплодар, Южне), Львівську (Львів), Криворізьку (Кривий Ріг, Жовті Води), Запорізьку (Запоріжжя), Чернівецьку (Чернівці) та Вінницьку (Вінниця, Жмеринка).

 

Потенційна система Київської агломерації
ДЖЕРЕЛО: ПРОЄКТ ГЕНЕРАЛЬНОГО ПЛАНУ КИЄВА

В чому ключові претензії до акту? Голова підкомітету з питань містобудування, благоустрою та земельних відносин Ганна Бондар зауважує, що агломерації – це скоріше просторове утворення, ніж адміністративно-територіальне, а сам термін є містобудівним, а не правовим.

“Якщо вводити в законодавство всі необхідні терміни, що стосуються міських утворень, то бажано пропрацювати не тільки термін “агломерація”, а й терміни “місто”, “метрополія“, “конурбація” тощо”, – заявила народна депутатка.

Численну кількість зауважень до тексту документу мають і в уряді. Так, Міністерство фінансів вважає, що законопроєкт не відповідає вимогам Конституції, Бюджетного кодексу та закону “Про місцеве самоврядування”. І тому він потребує доопрацювання.

“Законопроєктом передбачається, що кошторис доходів та видатків агломерації формується за рахунок трансфертів із бюджетів територіальних громад – членів агломерації. При цьому агломерація не є бюджетною установою, а є формою співробітництва територіальних громад, тому не може розпоряджатися коштами платників податків. Зазначені положення потребують уточнення та узгодження”, – повідомили в Мінфіні у відповіді на запит ЕП.

Питання фінансування агломерацій чи не ключове. І не лише з точки зору можливості розпоряджатися коштами, але і самого наповнення бюджету утворень.

Київське питання

У лютому 2021 року депутати Київської міської ради звернулись до президента Володимира Зеленського, Верховної ради та Кабінету міністрів з проханням змінити принцип розподілу надходжень у бюджет міста від податку на доходи фізичних осіб (ПДФО).

Сьогодні Києву повертається 40% ПДФО (18% від заробітних плат працівників та інших доходів громадян), сплаченого на території столиці, в той час як інші міста України отримують “назад” 60%. Ця відмінність пояснюється особливим статусом столиці у законодавстві та регулюється Бюджетним кодексом.

У якості компенсації Київ отримує підвищенні надходження від податку на прибуток – плюс 10%. Проте, за розрахунками народного депутата Дмитра Гуріна, бюджет найбільшого українського міста за такої системи все одно щороку недоотримує 8,5 млрд грн.

Депутати Київради аргументують потребу у коштах тим, що ресурсами та інфраструктурою Києва користуються сотні тисяч внутрішньо переміщених осіб і трудових мігрантів. Столиця є великим транзитним вузлом, що створює додаткове навантаження на дороги та мости.

 

Так виглядає Київська агломерація з космосу

Гурін, “мажоритарник” “Слуги Народу” від Києва, вважає, що ПДФО розподіляється несправедливо, і столиця щорічно недоотримує 13,5 млрд грн, а в якості компенсації отримує лише 5 млрд грн від податку на прибуток.

Думка Безгіна протилежна. Він вважає несправедливим той факт, що сотні підприємств, зареєстровані в Києві (а тому сплачують податок на прибуток до столичного бюджету), в той час, як їх виробництва розміщені в громадах по всій Україні.

“Працівники цих підприємств отримують послуги в громадах, навантаження падає на інфраструктуру цих громад, а гроші йдуть в Київ”, – скаржиться нардеп.

Якщо змінити розподіл податку на рівні законодавства, то ПДФО платитиметься за місцем діяльності. В такому випадку є сенс переглянути механізм розподілу коштів не тільки для столиці, а й загалом для всіх громад.

Які саме зміни мають відбутися – визначить дискусія, аналітика та розрахунки Міністерства фінансів, каже автор законопроєкту.

“Головне, щоб це було позитивне рішення для більшості громади”, – заявив нардеп, попередивши, що окремі громади “звісно програють” від такого рішення.

Чому так? Якщо підняти рівень повернення ПДФО для Києва до 60% і включити в загальну формулу вирівнювання, то додаткові 8,5 млрд грн Київ отримає за рахунок решти регіонів. Адже загальна кількість зібраних податків залишиться незмінною.

В Міністерстві фінансів вважають, що питання зміни відсоткового розподілу податкових надходжень до бюджету Києва має вирішуватись шляхом внесення змін до Конституції, а вже потім регулюватись іншими нормативно-правовими актами.

Безгін погоджується з необхідністю змін до Конституції, та все ж наполягає на необхідності ухвалення законопроєкту для визначення рівня самоврядування у Києві.

“Мінфін безумовно правий, що в основі лежить питання статусу Києва в основному законі. Київ має особливий статус, але незрозуміло на якому рівні самоврядування він буде в майбутньому – місто-район чи місто-регіон. В це питання впирається і подальше регулювання, зокрема і вирішення питання відсотку податку на прибуток”, – розмірковує Безгін.

Транспортне питання

Швидке та комфортне транспортне сполучення мегаполісів з містами-супутниками є однією з головних причин для об’єднання громад.

Ірпінь, Софіївська Борщагівка, Бровари із окремих поселень перетворились на “спальні райони” Києва. На тлі несміливих спроб “Укрзалізниці” запустити “човниковий” рух електричками, затори відносять Київ до лідерів рейтингів із найбільшими затримками часу для автомобільного трафіку.

Автори законопроєкту про утворення агломерації пропонують запровадити державне стимулювання співробітництва міст і містечок шляхом надання спеціальних субвенцій на розвиток житлово-комунальної, інженерної та дорожньо-транспортної інфраструктури.

Як це працюватиме на практиці? Віталій Безгін на прикладі Києва пропонує розвивати спільну мережу громадського транспорту з сателітами на базі єдиного електронного квитка.

Ще один важливий крок – спільне будівництво перехоплюючих паркінгів. “Це дозволить розвантажити місто від заторів та зменшити збитки від них”, – каже народний депутат.

Для фінансування будівництва паркінгів і закупівлі громадського транспорту використовуватимуть кошти зі спільного фонду. Наразі розглядається варіант з відрахуванням 5% надходжень від ПДФО у спільний фонд агломерації для фінансування інфраструктурних проєктів.

Чи будуть складнощі зі створенням агломерацій? Дмитро Гурін називає агломераційну координацію “примусовою річчю”, адже інтереси міст різняться.

“Кожне з міст-сателітів не хоче будувати сміттєвий полігон, але хоче, щоб гілку швидкісного транспорту “протягнули” саме до них. Кожне з міст-сателітів хоче побудувати 50 тисяч квартир, але не будувати шкіл. Хай діти вчаться в Києві за кошти київського бюджету”, – каже Гурін.

Знайти компроміс можна. “Щоб захиститись від “канібалізму” міст-сателітів, Київ повинен отримати право погоджувати містопланувальну документацію міст-сателітів”, – переконаний нардеп.

https://www.epravda.com.ua/publications/2021/05/13/673803/

натисни MIXADVERT

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*