Гроші є, але лише на міністерство…

 

 

За часи незалежності в порівнянні з радянськими часами кількість та розмаїття міністерств завжди зменшувалися за рахунок об’єднань, іноді недоречних та ліквідації непотрібних, адже деякі галузі промисловості в Україні просто зникли. А от міністерство у справах ветеранів з’явилося.

Всі думали, що створення міністерства у справах ветеранів то для ветеранів  АТО та різних війн та збройних конфліктів конфліктів,  де проблем під самий дах. А виявилося, що для всіх. А чи на краще це? Додали ветеранів праці, визвольних рухів і таке інше. Ці категорії теж потребують уваги та підтрмки. Але почали з того, що забрали повністю у згаданих останніми всяке державне фінансування, просто посеред фінансового року.   Для вдаваної «справедливості» влада інструкцією Кабміну ( ще Володимира Гройсмана) ввели механізм проведення тендерів на здобуття відібраних у ветеранських організацій коштів. Кошти «страшні і баснослівні» від 7000 до 20 000. У декого відібрали і більші суми.

Імітація допомоги і підтримки діє вже майже два роки. Тут йде мова про долю фінансової підтримки Всеукраїнських  ветеранських громадських організацій. До 2019 року все було якось більш менш терпимо. Ясна річ, що різні громадські обєднання, в лавах яких перебувають українські пенсіонери розпорошені за ознаками учасників бойових дій, дітей війни, чорнобильців, інвалідів війни та праці і такого іншого, та допомога не була зайвою. Адже для оплати комунальних послуг, які на себе не бере держава(!) виділеного для квартирування приміщення і інші потреби потрібні кошти. І щоб уникнути стояння під церквою та частого ходіння по багатих благодійниках, держава давала якісь жалюгідні копійки. Але позаминулого року і того не стало…

З посиланням на Постанову Кабміну, ще на чолі з Володимиром Гройсманом фінансування  ветеранських організацій було призупинено, і всіх спрямували рівними рядами на проведення конкурсів на здобуття коштів, але уже «фінансової підтримки». Заповзяті чиновники розробили зразки форм, за якими пенсіонери повинні розробляти «проекти» для участі у конкурсі.

На конкурс, вивчивши умови проведення та «систему звітності» пішли не всі. Для наступного 2020 року все повторилося, лише форми для не то розробки, не то нібито заповнення «удосконалено змінили». І вся ця паперова тяганина для людей у віці від 60 років і до того хто скільки проживе в «умовах нових умов». А розумово фінансова гострота вже не та, та і умови лише спрямовані на виживання. Спочатку деякі організації відмовилися від коштів та нової процедури їх отримання через приниження на схилі літ. Потім  і зовсім шанси щось отримати були зменшені , бо була запущена «короновірусна процедура». Керівники організацій з чиєїсь  «доброї руки» телефонували, або говорили один одному, що просити зараз у держави якісь копійки не на часі.

А тим часом виникло ціле міністерство у справах ветеранів з штатом та державним фінансуванням.  Саме  ж фінансування місцевих осередків йшло не з Києва, а здійснювалося з місцевих бюджетів. На місцях кошти планувалися та закладалися в бюджети. Там же вони не доходили до рук ветеранів, перерозподілялися і вживалися на інші потреби. Тобто така собі імітація турботи  та вдаваної допомоги.

В останні роки відбувся своєрідний зсув понять в терміні ветеран. Під цим поняттям здебільшого почали розуміти в основному військових та по старинці тих хто якось формально  і вдало потрапив у свій час до масових прокомуністичних ветеранських формувань. Тож справедливо, треба зазначити,  все ж найбільшою увагою  зараз наділені  ветерани з числа воїнів АТО та ОСС, бо це нинішня очевидна наша біль. Ця категорія ветеранів, яким не за шістдесят, а лише за тридцять, сорок, п’ятдесят має найбільший спектр пільг, які вони ледве з потугами здобувають: виділення землі, безкоштовний проїзд, пільги для членів родини, безкоштовне харчування дітей.

Всі пільги стосуються тих хто має посвідчення учасника бойових дій, як скорочено  говорять в народі –УБД.  Але маємо цікаве походження цього терміну майже п’ятдесят років тому. Радянська держава, коли в середині 60-х брежнєвських часів знову повернулася лицем до ветеранів другої світової війни з пільгами та шаною, то стикнулася з «цікавим явищем». Воно полягало в тому, що учасники війни помирали від ран та віку, але їх ставало чомусь більше. Тоді скрупульозно  по-радянськи навели порядок – відбивав атаки ворога в окопі, або атакував чужі, стріляв і нищив ворога – учасник бойових дій, а всі інші – вибачте … лише учасник війни.

Для ветеранських організацій нині придумали ще інші «пільги», залишивши за ними оплату комунальних послуг. Додалася участь у системі «Прозоро» у конкурсі на продовження чи здобуття оренди приміщення та його обов’язкове страхування. І все це при неприбутковості організацій, повної відсутності їх державної фінансової підтримки та жебрацьких розмірах пенсій членів організацій. Спокійна старість ветеранам може лише снитися…Гроші  у держави є, але виявляється лише на міністерство…

Володимир Мілевський

натисни MIXADVERT

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*