Задунайські і Кубанські козаки у Кримській війні

ЧОМУ СЕВАСТОПОЛЬ Є МІСТОМ УКРАЇНСЬКИХ МОРЯКІВ


Протягом Кримської війни 1853 – 1856 років місто Севастополь захищали й загинули за нього тисячі й тисячі українців.
Серед них і зображені на цьому колективному портреті козаки Чорноморського війська (зліва направо) – Сидір Білобровий; Дмитро Горленко; підполковник Головінський, командир 2-го батальйона; хорунжий Даниленко; Макар Шульга; Андрій Гиданько; урядник Назар Дем’яненко.
Оце таке хлопці й дівчата…

Тарас Чухліб

Кри́мська війна́, або Східна війна — війна між Російською Імперією і союзницькими військами Османської імперії, Великої Британії, Французької імперії та Сардинського Королівства за панування на Близькому Сході і Балканах.
5 жовт. 1853 р. – 30 бер. 1856 р.

Вікі: З боку Російської імперії головною причиною війни стала суперечність між розвитком промислово-капіталістичних відносин у державі та російським кріпосницьким господарством, що стримувало розвиток промисловості внаслідок слабкості внутрішнього ринку.

З двох можливих шляхів вирішення проблеми — скасування кріпацтва, або ж придбання зовнішніх ринків — керівництво імперії обрало другий шлях. Розв’язавши війни 1826—1828 років російський торговий капітал заволодів османськими та перським ринками та почав просуватися до Середньої Азії, Емірату Афганістан у напрямку Індії. Це викликало спротив Великої Британії та Франції.

Безпосереднім приводом для війни стало захоплення російськими військами Молдовського князівства та Волощини (Валахії) 1853 року, з метою заволодіти торгівлею збіжжям дунайських країн.

Спочатку події розвивалися на користь росіян. Вони розбили османів на Кавказі. Чорноморський флот під командуванням адмірала П. С. Нахімова потопив османську ескадру в Синопській бухті, яка втратила майже всі кораблі та 3/4 особового складу. Але 4 січня 1854 році Велика Британія та Французька імперія ввели свої ескадри в Чорне море й зажадали від Миколи І негайно вивести війська з Молдовського князівства та Валахії.

Микола І відповів відмовою. Відтак Британія та Французька імперія офіційно оголосили Російській імперії війну. Досі нейтральна Австрійська імперія теж висунула Російській імперії ультиматум про вивід військ із Молдовського князівства та Валахії. Згодом до британо-французької коаліції приєдналося Сардинське королівство. Російська імперія опинилася в повній політичній ізоляції.

Зимовий час дозволив османам з Тулчі 10 січня 1854 року поставити гарматну батарею на о. Чатал у гирлі Дунаю. Тулча була зайнята російськими військами 12 лютого 1854, втрати їх сягали від 400 до 750 осіб на добу.

У червні 1854 року кілька тисяч сімей болгар разом з великою кількістю худоби та возів, побоюючись помсти з боку османів, просили дозволу переправитися понтонними мостами і їм було дозволено слідувати через Дунай за військами, що відступали.

Здача Севастополя означала б для Росії неминучу втрату Криму й перенесення бойових дій вглиб імперії. Микола І вирішив штурмувати з моря Євпаторію, викинути звідти британо-французько-османський гарнізон, іти на Севастополь і вдарити неприятелеві в спину. 5 лютого 1855 року російський десант, підсилений грецькими добровольцями, атакував союзників. Але наступ захлинувся, після чого в Миколи І не залишалося жодної надії на перелом у війні.

Існує конспірологічна версія: аби уникнути ганьби від поразки, амбітний російський імператор 18 лютого 1855 року наказав особистому лікарю Мандту принести отруту — і за кілька годин Миколи І не стало. Офіційно оголосили, ніби монарх помер від застуди. Того ж дня на російський трон сів 37-річний син Миколи І — Олександр ІІ.

22 травня союзники взяли стратегічно важливі Федюхині й Балаклавські висоти біля Севастополя, а 27 серпня заволоділи ключовим пунктом оборони міста — Малаховим курганом. Подальший спротив не мав сенсу. Росіяни затопили кораблі Чорноморського флоту в бухті й залишили Севастополь. Олександр ІІ попросив супротивників припинити бойові дії й сісти за стіл переговорів.

Задунайські козаки у війні

На боці союзних сил діяли військові підрозділи сформовані з залишків задунайських козаків. У жовтні 1853 року Михайло Чайковський домігся створення регулярних козацьких підрозділів в османському війську. 23 січня 1854 року козаки склали присягу. З Константинополя привезли козакам знамена Запорозької Січі, а Садик-Паша (ім’я Михайла Чайковського в Османській імперії) отримав від султана титул «міріан-паша» (кошовий отаман).

У лютому військо Садик-Паші ввійшло в Бухарест, а сам він став губернатором Румунії. На початок березня його війська зайняли позиції на річці Прут, готуючись до боїв із росіянами. Та уряд Австрійської імперії почав тиснути на султана, вимагаючи відвести загони. Султан погодився, висловив подяку Чайковському і навіть надав йому титул «Око, вухо і правиця престолу».

натисни MIXADVERT