Мирна угода України з Росією. Які плюси і мінуси українського проєкту договору

Україна сформулювала свою пропозицію до Росії щодо умов закінчення війни. Основний її аспект – відмова від НАТО і нові гарантії безпеки. Чи є це стратегічним успіхом для країни?

Зустріч української і російської делегацій у Стамбулі 29 березня, на відміну від попередніх, може вважатись результативною.

Сторони озвучили перший проєкт мирного договору, який розробила і погодила українська сторона. Запропоновані умови наразі перебувають на столі у президента РФ Володимира Путіна.

З побіжних ознак можна зробити попередній висновок, що РФ принаймні частково, але не проти почати обговорення саме такої української пропозиції.

Принаймні міністерство оборони цієї країни вже заявило, що як “жест доброї волі” зменшує активність військ на Київському і Чернігівському напрямках. Щоправда, український генштаб запевняє, що противник і так не мав там успіху і просто змушений відступати.

Показово, що російська делегація за підсумками останнього засідання не порушувала публічно тему “денацифікації” і “демілітаризації” України.

Саме з цими “лозунгами” починалась військова компанія Кремля в сусідній країні. Натомість озвучені положення нової угоди говорять про нейтралітет України, міжнародні гарантії її безпеки, без’ядерність, підтримку на шляху до Євросоюзу і “підвішений” статус Криму і Донбасу.

Однак запропоновані Києвом умови мирного договору вже викликали різні реакції експертів.

перемовини

Автор фото, Getty Images

Відмова від НАТО

Найбільше питань викликає теза про відмову України від вступу до НАТО. Україна готова відмовитись від мети вступити в Організацію Північноатлантичного договору та інші військо-політичні союзи, але натомість прагне отримати від іноземних країн дієві безпекові гарантії, наголошує голова української делегації на перемовинах Давід Арахамія.

Раніше російський президент Путін постійно вимагав від НАТО відмовитись від політики “відкритих дверей” для України.

Натомість в лютому 2019 року в Конституцію України за ініціативою тодішнього президента Петра Порошенка внесли норму “про стратегічний курс” на набуття членства в НАТО.

Нинішній українській голова держави Володимир Зеленський з початку війни публічно критикує, на його думку, недостатню допомогу від Альянсу і каже, що саме НАТО “не готове прийняти” Україну.

Наразі, як випливає з озвученого проєкту мирної угоди, шлях до інтеграції з альянсом може бути скасований.

Щоправда, як зазначив Арахамія, це відбудеться після проведення всеукраїнського референдуму. Який, що важливо, можливий лише після завершення воєнних дій.

Політолог Володимир Фесенко зазначає, що відмова від НАТО – це “найменша жертва”.

“Чіткої і реалістичної перспективи членства України в НАТО як не було, так і не має. Ефективність дій НАТО по допомозі Україні в перший місяць війни, м’яко кажучи, не вражала… І якщо вибирати між виживанням і збереженням України, з одного боку, і примарним членством в НАТО, з іншого, то зрозуміло, що має бути пріоритетним” – вважає експерт.

А от директорка аналітичного центру “Нова Європа” Альона Гетьманчук вказує на те, що змінювати стратегічний курс під пресингом іншої держави недопустимо.

“Хоча – і це на поверхні – відмова від НАТО під примусом – це не тільки про НАТО, це й про відмову від частки себе, свого суверенітету. Про неспроможність самим обирати своє майбутнє. Неважливо, чи це йдеться про військовий примус Росії, чи про дипломатичний пресинг заради компромісу з боку країн-членів НАТО”, – написала вона в фейсбуці.

Ukrainian servicemen get ready to repel an attack in Ukraine's Luhansk region. Photo: 24 February 2022

Автор фото, Getty Images

Підпис до фото, Росія каже, що відводить війська від Києва і Чернігова. Україна вважає, що їх можуть перекинути на Донбас

Гарантії від сильних гравців

Що ж буде замість НАТО?

Україна пропонує новий міжнародний механізм забезпечення власної безпеки. Це нейтралітет, відмова від іноземних військових баз і спільних навчань на її території.

Натомість інші країни гарантують Києву допомогу в разі зовнішньої агресії. Оголошено, що підписантами такої безпекової угоди можуть стати Велика Британія, Китай, США, Франція, Туреччина, Німеччина, Італія, Польща, Канада, Ізраїль та інші країни.

Серед гарантів безпеки України і підписантів угоди обов’язково має бути Росія, наголошують в офісі президента.

“Присутність Росії як країни-підписанта багатостороннього договору щодо гарантій безпеки України накладає на росіян багато додаткових обтяжень”, – вказує радник голови ОП Михайло Подоляк.

Колишній міністр закордонних справ Володимир Огризко критикує такий підхід. І не в останню чергу, з моральної точки зору.

“РФ не може бути гарантом, тому що вона є агресором, і ставити свій підпис поряд зі серійним вбивцею Путіним – це означає фактично його легітимізувати. Тобто після всіх злочинів ми його вважаємо рівним собі і з ним про щось домовляємось. Я не знаю, чи може хтось взяти на себе таку роль “відбілювання” злочинця. Думаю, що це буде останній день в політичній кар’єрі такого політичного діяча”, – сказав він ВВС News Україна.

Крім того, він критикує озвучені підходи до забезпечення безпеки України. За словами членів делегації, в угоді йде мова, що після нападу на Україну всі держави-гаранти матимуть три дні на консультації, а після того будуть зобов’язані надати постраждалій стороні військову допомогу.

Ці зобов’язання, за словами українських перемовників, начебто будуть такі ж потужні, як ст. 5 договору НАТО, яка гарантує захист кожному члену альянсу в разі нападу.

“Якщо знову там (в угоді, – Ред.) буде йти мова про якісь консультації невідомо кого і невідомо як, то це є просто формальні гарантії. Бо ядерна країна може знищити неядерну країну протягом кількох годин. І ніякі консультації вже нікому не будуть потрібні”, – звертає увагу ексміністр Огризко.

Аналітик Альона Гетьманчук вказує на те, що країни, названі “гарантами безпеки”, можуть і не дати свою згоду на жорсткі зобов’язання по захисту України.

“Історія з їхньою готовністю надати такі залізобетонні гарантії доволі непевна”, – зазначає вона, посилаючись на власну інформацію від іноземних експертів і урядовців.

Дійсно, віцепрем’єр-міністр Великої Британії Домінік Рааб вже публічно висловив думку, що його країна “не буде в односторонньому порядку повторювати зобов’язання НАТО” для країни, яка не є членом альянсу.

Натомість голова української делегації Давід Арахамія вказує, що запропоновані умови захисту насправді “жорсткіші ніж в ст. 5 НАТО” і дуже чітко прописані. Крім того, він не виключає, що вони будуть корегуватись залежно від ситуації на фронті.

арахамія

Автор фото, UNIAN

Підпис до фото, Давід Арахамія каже про “жорсткі” забов’язання щодо гарантій безпеки України

Крим і Донбас

Що стосується українських територій, які перебувають під окупацією Росії вже вісім років, то мирна угода фактично ніяк не регулює їхній статус.

Передбачається, що це питання може бути вирішене пізніше лише на очній зустрічі Зеленського і Путіна. Як саме вирішене – ніхто з української делегації не розкриває.

Зокрема, не зрозуміло, чи збігається у сторін розуміння, що таке “територія Донбасу”.

Українська сторона вочевидь веде мову лише про ОРДЛО, тобто про території Луганської і Донецької областей, що були під російським контролем станом до 23 лютого поточного року.

Росія натомість після визнання “незалежності” самопроголошених “ДНР” і “ЛНР” заявляла, що розглядає їх лише в рамках адміністративних кордонів Донецької та Луганської областей.

Більш того, очільники цих обох квазідержав вже заявили про намір в найближчому майбутньому провести референдум щодо приєднання до РФ.

Питання анексованого Криму, за словами Михайла Подоляка, побічно зачіпається в проєкті мирної угоди. Зокрема наголошується, що Україна не планує військовим шляхом забирати назад півострів.

“Договором пропонується зафіксувати прагнення сторін протягом 15 років вирішити питання, пов’язані з Кримом та Севастополем шляхом двосторонніх переговорів між Україною та РФ”, – повідомив він.

Володимир Огризко не бачить, як такі перемовини зможуть припинити наявну окупацію української території.

“Це спосіб легітимізувати окупацію Росією Криму і фактично погодитися на те, що РФ буде управляти цією територію, – каже він і не приховує обурення, – Це так само неприйнятно ні з правової, ні з політичної, ні з етичної, ні з будь-якої сторони. Це абсолютне глупство”.

перемовники

Автор фото, Getty Images

Підпис до фото, Українська делегація в Стамбулі

В українській владі вказують, що сам факт перемовин з Росією про статус Криму – це вже важливий прорив, оскільки раніше Кремль неодноразово заявляв, що питання приналежності півострову закрите і не обговорюється.

Цим пояснювалась і достатньо агресивна реакція Росії на проведення в Україні самітів “Кримської платформи”.

Політолог Фесенко не вбачає на кримському напрямку простору для домовленостей, адже позиції сторін діаметрально протилежні. Але сам факт підняття цього питання вважає позитивним.

“Так що і в даному випадку не має жодної зради, хоча, чесно кажучи, не має і особливої перспективи домовитися з цього питання. Щодо відкладання спірного питання на певний час – це є традиційним компромісом в історії дипломатії”, – наголошує він.

В Росії на наступний день після стамбульських перемовин заявили, що питання статусу Криму “забороняє обговорювати” російське законодавство.

“Крим – це частина Російської Федерації. І, за нашою Конституцією, ми не можемо обговорювати ні з ким долю територій Російської Федерації, долю російських регіонів. Це виключено. Це записано у нашій Конституції”, – наголосив речник Кремля Дмитро Пєсков в спілкуванні з російськими ЗМІ 30 березня.

Ще невідомо, коли таку угоду можуть підписати і стільки ще часу на це піде, якщо взагалі вдасться домовитись.

Обстріли українських міст та сіл, як бої, і далі тривають.

  • Олег Черниш
  • BBC News Україна

натисни MIXADVERT