УКРАЇНСЬКИЙ БОНАПАРТ,

шкипер

чи реінкарнований Сірко
Цивільні політики не долюблюють військових і особливо генералів. Вони їх трохи бояться, трохи заздрять і часто ревнують їхнім успіхам. Можливо ще пам’ятають таких осіб-генералів, як де Голль у Франції та Піночет в Чілі. Але і без генералів не обійтися. Бо то – силовики. Саме вони обороняють і захищають територію держави, якою керують Перші особи.
У ХХ1 столітті одним з найвідоміших і найавторитетнішим генералом в Україні став – Валерій ЗАЛУЖНИЙ.
Хто він?
Який він?
Про це і буде наша розповідь у цій публіцистичній статті. Особисте інтерв’ю з ним мені не вдалося взяти. Тоді я звернувся до публічної і доступної інформації.
Західні ЗМІ його уже називають легендарною постаттю в історії України. (https://zaxid.net/statti_tag50974). Американці називають таких людей human person, «людська людина». Хоч доречніше тут буже вжити український епітет – «людяна».
А я б його назвав – «українським Бонапартом», реінкарнованим Іваном Сірком. Адже завдяки ЙОМУ путлеру досі не вдалося виконати жоден з амбіційних і сатанинських своїх планів: ні захопити Київ за три доби, ні знищити керівництво України, ні створити «ХНР» на Херсонщині, ні отримати перемогу на Донбасі до 9 травня.
Маючи 48 років від роду, український молодий генерал, який лише в липні 2021 року став Головнокомандувачем ЗСУ і змінив хід військових дій на фронті російсько-української війни, став незаперечним авторитетом як серед військових так і цивільної ардміністрації.
Народився 8 липня 1973 року у родині військовослужбовців в Новоград-Волинському.
Де б він не навчався – чи у Новоград-Волинському машинобудівному технікумі, чи в Одеському інституті Сухопутніх військ, всі учбові заклади закінчував з відзнакою, Червоним дипломом. Будучи з дитинства здібним і допитливим, ставився до навчання вимогливо і прискіпливо.
І хоча був випускником-медалістом, проте військову кар’єру здобував з самої нижчої сходинки: командир взводу, командир навчального взводу, командир бойового взводу, командир навчальної роти, командир роти курсантів, командир батальйону.
Тому досконало знає армію, як своїх п’ять пальців, тому і почав ламати старі стериотипи і застарілу методику радянських часів та впроваджувати здобуті знання у військових академіях уже незалежної України в життя.
А навчатися довелося не один рік. У 2005 році вступив до Національної академії оборони України, яку закінчив у 2007 році і знову, із золотою медаллю. Його призначають на посаду начальника штабу — першого заступника командира 24-ї окремої механізованої бригади в м. Яворові Львівської області. На цій він посаді успішно проходить службу впродовж двох із половиною років. (zvyagel.com.ua. Звягель).
Рішенням начальника Генерального штабу Збройних Сил України, 13 жовтня 2009 року був призначений командиром 51-ї окремої механізованої бригади. Командував нею до 2012 року. Це саме та бригада, яка героїчно воювала на фронтах Другої світової війни і здобула найвищі нагороди і преференції. Її називали за радянських часів – 51-ша окре́ма гвардійська Перекопсько-Харківська Празько-Волинська ордена Леніна двічі ордена Червоного прапора ордена Суворова і Кутузова механізована бригада (51 ОМБр, в/ч А2331, пп В3938) — військове з’єднання механізованих військ України, що існувало у 1992—2014 роках. І дислокувалася вона на Волині, в місті Володимир-Волинському. Мені довелось декілька разів перебувати у її частині на перепідготовці офіцерів запасу у 80-х роках минулого століття. Потужна матеріально-технічна база, штаб бригади і казарми, тренажорні майданчики та міні-полігони, гаражі і бокси надавали впевненості повної боєготовності сильної військової одиниці.
Але далі ми знаємо, що вона, 51-ша механізована бригада, яка пройшла важкий шлях Другої світової війни, закінчила свій похід влітку 2014 році під Волновахою, що на Донеччині. І хоч підрозділи бригади брали участь у найбільш запеклих боях війни – за Савур Могилу, Іловайськ та ін. 1 грудня 2014 року бригаду розформували. Причиною цього стала, нібито, зрада й дезертирство. А за місцем її дислокації створено нову – 14-ту окрему механізовану бригаду. Але суд виправдав всіх військових, яких звинувачували у дезертирстві. Щоб більше дізнатися про цю героїчну і трагічну долю 51-ї МБ, варто прочитати книгу «51/14 – історія нескорених» авторки журналістки Жанни Білоцької.
Головною причиною поразок на фронтах 14 року було не підготовленість ЗСУ до військових дій, швидкого реагування на сепаратистські випади, повна втрата ідеологічного контролю над місцевими жителями регіону, які понад 20 років зомбувалися ідеями т.зв. «руского міра» під патронатом попів московського патріархату.
Бо на той час Міністерство оборони країни очолювали з 2012-2014 роки – Дмитро Саламатін і Павло Лебедєв – громадяни Російської федерації, яких поставив на цей відповідальний пост президент України Віктор Янукович.
Не повезло бригаді, що в той час нею уже не командував Валерій Залужний. Він залишив її у 2012 році і поступив до Національного університету оборони України імені Івана Черняховського, який блискуче закінчив у 2014 році. Як найкращий випускник оперативно-стратегічного рівня підготовки нагороджений перехідним мечем королеви Великої Британії. (www.zsu.gov.ua).
Віхи військової кар’єри Валерія Залужного:
На 2017 рік ― начальник штабу—перший заступник командувача військ Оперативного командування «Захід».
На 2018 рік ― начальник Об’єднаного оперативного штабу ЗСУ—перший заступник Командувача об’єднаних сил.
9 грудня 2019 року призначений командувачем Оперативного командування «Північ».
27 липня 2021 року Залужного призначено новим головнокомандувачем Збройних сил України. Член РНБО (с 28 липня 2021).
27 липня 2021 року Президент України Володимир Зеленський призначив Валерія Залужного Головнокомандувачем Збройних Сил України[15][16][17]. Він змінив на цій посаді Руслана Хомчака. Наступного дня був введений до складу Ради національної безпеки і оборони України. (Офіційне інтернет-представництво Президента України).
Офіцери називають Валерія Залужного одним із найвідкритіших генералів, який розуміє проблеми солдатів та молодших офіцерів і «не вважає, що зірочки на погонах – привід бути пихатим». Бойовий у дійсності, а не на папері: так висловився один із офіцерів про Залужного. І ще його називають одним з найбільш відкритих генералів, який розуміє проблеми солдатів і молодших офіцерів. ( Хто такий новий головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний. Радіо Свобода (ua). Архів оригіналу за 27 липня 2021).
Валерій Залужний є представником українських вищих офіцерів, які ніколи не служили у радянській армії і не вчилися у її навчальних закладах[26][27], тому «совкова» військова модель для Залужного є зовсім чужою.[28] Він як учасник бойових дій на сході України, позитивно ставиться до оновлення особового складу молодими людьми та відходу від радянських практик.[26] Одним з його перших кроків на посаді був дозвіл військовим на фронті відкривати вогонь у відповідь по окупантах без узгодження з вищим керівництвом і позбавлення необхідності військовим заповнювати зайві документи.
Уявіть собі, коли солдати після відбиття атаки ворога, зобов’язані визбирати всі гільзи і здати на склад та відчитатись за патрони. Коли з оточення поверталися воїни, а їм ставили претензію, що вони втратили кепку, державне майно, за яке потрібно заплатити кошти…
Щодо своїх пріоритетів на посаді головнокомандувача Валерій Залужний сказав:
«Загальний курс на реформування Збройних Сил України відповідно до принципів і стандартів НАТО залишається незворотним. І ключове тут — принципи. Зміни мають відбутися перш за все у світогляді і ставленні до людей. Я б хотів, щоб ви повернулися обличчям до людей, до своїх підлеглих. Моє ставлення до людей не змінювалося протягом всієї моєї служби».
(Еспресо – український погляд на світ! (ua). Архів оригіналу за 31 липня 2021).
Отже, як бачимо, він є повною протилежністю розкрученого радянськими ідеологами московського маршала Жукова, якого солдати у Другій світовій війні прозвали «маршал-м’ясник». Який не жалів солдат і кидав їх на міні поля, на доти і дзоти, примовляючи, що «баби еще нарожают».
Посилаючись на ZAXID.NET, на початку квітня 2022 року авторитетне американське видання Politico присвятило Валерію Залужному великий матеріал, назвавши його «Залізним генералом» не лише через співзвучність з його прізвищем (Залізний-Залужний), а й через принциповість та незламність. Politoco також назвало Залужного «яскравим представником нового покоління українських військових, які змогли відірватися від авторитарного радянського минулого».
Сам Залужний також підкреслює, що українські війська наповнені молодими, професійними воїнами та майбутніми лідерами.
«Це зовсім інші люди. Не такі, як ми, коли були лейтенантами. Це нові паростки, які за п’ять років зовсім змінять армію. Майже всі добре знають іноземну мову, чудово працюють з гаджетами, начитані. Нові сержанти. Це не цапи-відбувайли, як, наприклад, у російській армії, а реальні помічники, які за певним функціоналом скоро підмінять офіцерів. Це теж зміни. Ми вже почали цей рух, і назад шляху немає. Повернутися до армії 2013-го нам просто не дасть навіть суспільство», – вважає український генерал. (https://zaxid.net/statti_tag50974/)
Валерій Залужний поважає солдатів і офіцерів, любить свій народ, який захищає. Тому і народ вірить йому, любить і шанує його. 28 травня 2022 року в місті Покров Дніпропетровської області вулицю Горького перейменували на вулицю Валерія Залужного.[35]А 9 червня 2022 року в смт Стара Синява вулицю Георгія Жукова перейменували на вулицю Генерала Залужного. 23 травня 2022 він увійшов до списку 100 найвпливовіших людей 2022 за версією журналу Time.
В інтерв’ю «Укрінформу», яке було опублуковане за місяць до масштабного нападу Росії, Залужний відповів на питання, що для нього означатиме перемога у війні: «Для нас, військових, Перемогою стане день, коли останній окупант залишить нашу територію, коли буде відновлений державний кордон України, коли перестануть гинути мої солдати на своїй землі. Ось тоді для мене настануть мир і Перемога».
А тепер, коли РФ заявила про нову мобілізацію, генерал холоднокровно, але впевнено сказав: “Збройні сили України 8 років і 7 місяців стримують збройну агресію рф проти нашої держави. Повномасштабний наступ противника не злякав нас. Більше того, ми обʼєдналися та гідно зустріли ворога. Оголошення мобілізації в росії є тому підтвердженням”, – заявив Залужний. – “Тому жодні заяви військово-політичного керівництва країни-агресора не вплинуть на нашу готовність боротися за свою свободу. Ми знищимо всіх, хто зі зброєю прийде на нашу землю – чи добровільно, чи за мобілізацією”, – повідомив у Телеграмі генерал.
Сильний і мужній, але одночасно скромний і не показний, він не намагається ставати «зіркою» у ЗМІ. Цю позицію він залишає для політиків. Його справа – військова. Саме йому судилося бити і громити на всіх фронтах Другу армію світу, чим і здивував весь світ. Саме йому судилося не тільки розгромити цю московську орду рашистів, а й знищити «імперію зла», яка після повної поразки і капітуляції розпадеться на дрібні незалежні держави. Адже писав Василь Симоненко ще у 1962 році: «Ви, байстрюки катів осатанілих, Не забувайте виродки ніде: Народ мій є! В його гарячих жилах Козацька кров пульсує і гуде!»
Пульсує і гуде вана у нашого Головнокомандувача ЗСУ, генерала України, нащадка козаків, українського Бонапарта, реінкарнованого Сірка, якому призначено сесю орду розбить!
З такого українського гетьмана дівчата і молодиці очей не зводять. Тому інформую вас, що генерал одружений, має дві доньки. Старша — військовослужбовиця. Молодша збирається стати лікарем.
Тому вам залишається народжувати дітей. Бо як співається в пісні, щоб «козаки в колисках виростали знов!». І виховувати їх не пацифістами, а воїнами-козаками, такими як Валерій Залужний та інші Герої цієї Вітчизняної війни.

натисни MIXADVERT

аш