Як жінки завойовують своє місце в українській армії

жінка

 

За останні п’ять років кількість жінок в українській армії виросла майже вдвічі, вони воюють як снайпери, артилеристки та танкістки. Українське суспільство давно перестало сприймати жінку в армії як аномалію, але самим жінкам досі доводиться виборювати своє місце в чоловічому світі – і в питанні ставлення, і в питанні побуту.

  • Галина Корба
  • ВВС News Україна

До війни Марина Молошна, нині військовослужбовиця збройних сил України, працювала журналісткою в Маріуполі – місті на узбережжі Азовського моря, за яке кілька місяців тривали запеклі бої і яке зараз перебуває під окупацією Росії.

Після російського вторгнення Молошна пішла добровольцем на фронт. Каже, що хотіла робити більше для захисту країни і відчувала провину за те, що залишила Маріуполь.

На момент розмови дівчина виконувала бойові завдання на Харківщині. В новій ролі вона почувається впевнено, хоч і визнає, що бути жінкою в українській армії все ще непросто.

“Жінка весь час змушена доводити, що вона чогось варта, що вона не підведе хлопців, що їй можна довіряти і на неї можна покластися, – каже вона. – До неї ставляться прискіпливіше, у той час як чоловік на бойовій посаді дістає повагу автоматично”.

За останні п’ять років кількість жінок в українській армії зросла майже вдвічі – до 40 тисяч, каже заступниця міністра оборони Ганна Маляр. З них понад 5 тисяч перебувають на передовій, 7 тисяч – прийшли в ЗСУ, коли почалося російське вторгнення.

Проблем, з якими жінки-військові стикаються в армії, ще досі багато – від побуту, заточеного під чоловіків, до проявів сексизму, визнають і самі жінки, і експерти. Але їхня роль стає все більш помітною, а українське суспільство все частіше сприймає ідею жінки в армії як належне.

“Якщо раніше це була пострадянська армія, зашкарубла та маскулінна, то зараз армія стає більш правильною і рівною, якісна роль жінок вже набагто більша, вони зараз реально проявляють себе”, – каже Оксана Григор’єва, радниця з гендерних питань командувача Сухопутних військ ЗСУ.

Офіцери, танкістки та артилеристки

молошна

Автор фото, Марина Молошна

Підпис до фото, Марина Молошна каже, що жінкам все ще доводиться виборювати своє місце в українській армії

За останні 15 років роль жінок в українському війську суттєво змінилася. Йдеться не лише про кількість, яка за цей час зросла практично в 20 разів, а й про якість, каже Олексій Мельник, співдиректор програм зовнішньої політики та міжнародної безпеки Центру Разумкова.

Раніше жінок використовували передусім на небойових посадах – телефоністки, машиністки, кухарі, медики тощо. Поштовх до змін дали бойові дії на Донбасі в 2014 році, коли жінки вперше масово пішли воювати в добровольчі батальйони, де на бюрократичні процедури ніхто не звертав уваги.

“Були непоодинокі випадки, коли жінка воювала як снайпер, а рахувалася на посаді чи то кухаря, чи машиністки в штабі”, – згадує Мельник.

Лише в 2018 році законодавчо скасували низку обмежень, які досі існували для жінок. Вони змогли законно займати бойові посади, на рівні з чоловіками отримувати освіту, ходити в добові наряди та їздити у відрядження.

Зараз жінки воюють на посадах снайперів, командирів батарей, взводів та відділень безпілотної авіації, заявляв командувач Об’єднаних Сил Збройних сил України, генерал-лейтенант Сергій Наєв.

За його даними, понад 8 тис. жінок займають офіцерські посади – це майже втричі більше ніж п’ять років тому. У 2021 році жінка вперше отримала генеральську посаду – бригадним генералом стала командувачка медичних сил ЗСУ Тетяна Остащенко.

“Дуже багато потужних жінок, – підтверджує Оксана Григор’єва. – Є начальники гармати, командири взводів, дуже багато снайперів. Є навіть інструкторка з глибоководного дайвінгу”.

“Багато танкісток – вони проворніші та менші за чоловіків, їм в танку часом навіть комфортніше перебувати”, – розповідає вона.

За її словами, на бойових посадах жінки часто більш психологічно стійкі за чоловіків та більш емпатичні й чуйні, коли йдеться про відносини в колективі та підтримку побратимів.

Люди – за

/

Змінилося також ставлення до жінок, що йдуть до війська, в суспільстві. Тамара Марценюк, соціологиня та гендерна дослідниця, доцентка кафедри соціології Києво-Могилянської Академії, порівнює два соціологічні опитування на цю тему.

Одне у 2018 році провів КМІС, друге – дослідницьке агентство “InfoSapiens” вже після вторгнення Росії в квітні 2022-го.

Якщо в 2018 році ідею рівних прав та можливостей для чоловіків і жінок в ЗСУ підтримували близько 53% українців, то в 2022 році цей показник зріс до 80%.

Марценюк вважає, що за вісім років бойових дій в Україні жінки стали більш помітними в армії та на передовій, тож українське суспільство звикло до цього та має позитивне враження від іміджу жінок-військових.

“Крім того, повномасштабне вторгнення Росії в Україну та необхідність мобілізувати більше людей спонукали українське суспільство сприймати жінок як потенційних солдатів”, – зазначає дослідниця.

Українське суспільство стрімко емансипується з 2014 року, погоджується Тамара Злобіна, керівниця експертного ресурсу “Гендер в деталях” та кандидатка філософських наук.

“Зараз цей процес не загальмував, а видається що наче пришвидшився. Бійчині ЗСУ стали видимішими – і через нову норму публічного мовлення, за що дякуємо нашим хлопцям і дівчатам на фронті, і через роботу ЗМІ”, – пояснює вона.

Водночас в Україні досі непопулярна ідея обов’язкової мобілізації – при чому і для жінок, і для чоловіків, навіть після широкомасштабного вторгнення Росії.

жінка

Автор фото, Getty Images

І у 2018-му, і у 2022-му більшість респондентів – понад 60% – вважають, що найкращий варіант для України – професійна армія з набором лише на добровільній основі.

Навіть під час війни ідею примусової мобілізації всіх чоловіків і деяких жінок підтримують 14,5% опитаних, ідею примусової мобілізації лише чоловіків – 14,2%, примусову мобілізацію всіх чоловіків і жінок підтримує лише 4% опитаних.

Служба не для всіх

Непопулярність обов’язкової служби в армії для жінок добре проілюстрував скандал довкола ідеї масового військового обліку для них.

Наприкінці 2021 року міноборони оприлюднило перелік спеціальностей, за якими жінки зобов’язані були ставати на облік.

Список відразу піддали критиці, адже, відповідно до нього, представниці більшості популярних професій ставали військовозобов’язаними. В тому числі програмісти, журналісти, музиканти, працівники ресторанів та готелів, маркетологи та рекламники.

Міноборони у відповідь відтермінувало взяття жінок на облік до 1 жовтня 2022 року, а сам список професій суттєво скоротило.

жінка

Автор фото, Getty Images

Зрештою, цієї осені облік відтермінували ще на рік, а Верховна Рада внесла зміни в законодавство, за якими військовий облік для жінок має бути виключно добровільним, крім жінок-медиків.

Якби ці зміни не внесли, жінки багатьох професій – психологи, лікарі, хіміки, радіотехніки, телекомунікаційники, кухарі, ветеринари та економісти – могли стати військовозобов’язаними під час війни. До прикладу, втратили б право вільно виїжджати за кордон.

Киянка Анна, яка за фахом є психологом і після початку війни кілька місяців жила з маленькою донькою в Австрії, зізнається, що через ризик раптово стати військовозобов’язаною вона довгий час зволікала з тим, щоб повернутися в Україну.

“Не те щоб я боялася йти в армію, але мені хотілося визначеності, чітких процедур”, – пояснює вона.

Зокрема, незрозуміло було, чи зможе вона або її чоловік знову вивезти дитину за кордон, якщо безпекова ситуація загостриться.

“Якщо забирати матерів у маленьких дітей, ми не виростимо нормальне покоління, а треба грати в довгу, – вважає Анна. – Нація тримається на жінках, які передають дитині культуру”.

У міноборони і генштабі вже запевнили, що їхня спільна позиція в тому, що військовий облік для жінок має бути виключно добровільним.

Хоча з цим згодні не всі політики. До прикладу, Мар’яна Безугла, заступниця голови комітету з питань нацбезпеки, оборони та розвідки, зізналася, що не голосувала за нові, добровільні правила взяття жінок на військовий облік.

“Питання гендерної рівності — це не тільки про рівні права і можливості, а й обов’язки. Поділу громадян не має бути. Якщо впроваджувати добровільний облік, то для жінок і чоловіків”, – заявляла вона.

“Виключення з правил”

Arm women now

Автор фото, Arm women now

Підпис до фото, Жінкам досі доводиться здебільшого носити чоловічу форму (ліворуч), але робота над новою формою за жіночими лекалами вже триває

Хоча жінка в українській армії більше не екзотика, це все ще не норма, каже Тамара Злобіна.

“Армія не орієнтована на жінок. Це відчувається у ставленні особового складу і в проблемах, про які повідомляють бійчині. Це сексизм, сексуальні домагання, відсутність жіночої форми, засобів захисту і гігієни”, – пояснює вона.

Марина Молошна зізнається, що була неприємно вражена ставленням командування свого батальйону до жінок.

“Про жодні “натівські” стандарти тут не йдеться., – каже вона. – В нас часто зустрічається сексизм, а іноді деякі командири навіть принижують жінок”.

В плані побуту армія також досі орієнтована на чоловіків. Жінки носять ту саму форму, що й чоловіки, знайти берці маленького розміру – справжній виклик, до того ж жінок не забезпечують окремою білизною чи термобілизною. Самим купувати доводиться типово жіночі засоби гігієни, як от прокладки чи тампони, розповідає Молошна.

З усіма цими проблемами регулярно звертаються тисячі жінок військовослужбовиць, каже Ксенія Драганюк, співзасновниця громадської організації “Землячки”, яка займається допомогою жінкам в армії.

Вона каже, що найчастіше фонд “закриває” запити на жіночу військову білизну, термобілизну, форму, полегшені захисні плити, каски, засоби гігієни, аптечки під “жіночу” специфіку.

“У нас дівчина приїхала в “термусі”, а вона чоловіча, з гульфиком для члена. Зрештою, нехай форма буде чоловіча, але хоча б маленького розміру, – пояснює вона. – Ви, коли йдете в спортзал, хочете зручний одяг, щоб було зручно бігти, виконувати вправи, а якщо це “на нулі” – це бойові задачі, це безпека життя”.

Окремо фонд надає психологічну допомогу – йдеться і про підтримку для тих, хто перебуває в зоні активних бойових дій, і про протидію сексизму.

“Ми вчимо вибудовувати свої кордони і доволі успішно, такої підтримки дуже не вистачає”, – каже Драганюк.

молошна

Автор фото, Марина Молошна

У міноборони та командуванні ЗСУ ці проблеми визнають і наголошують, що це один з пріоритетів майбутніх реформ. Зокрема, Ганна Маляр запевняла, що у війську “взяли прямий курс, невпинний і дуже швидкий”, щоб служба жінок в армії стала комфортнішою.

Зокрема в липні BBC News Україна стало відомо, що міноборони активно займається процесом запровадження спеціальної військової форми для жінок, але коли саме нею масово забезпечать військових, наразі невідомо.

Поки що реальні потреби на місцях часто закривають волонтери та профільні благодійні фонди.

Війна загострила проблеми, які були раніше, визнає Оксана Григор’єва, але додає, що Україна все ж в цьому напрямку рухається “семимильними кроками”.

“Не у всіх країнах НАТО досі є жіноча форма, в США жіночу форму почали розробляти лише в 2009 році, – каже вона. – Ці країни йшли до комфортних речей для жінок багато десятиріч, ми змінюємо це набагато швидше, а з повномасштабною війною і поготів”.

Вона закликає жінок військовослужбовиць говорити про свої потреби і в плані побуту, і в плані відносин в колективі.

За її словами, ЗСУ активно працює над протидією дискримінації, поширює гендерну освіту серед особового складу, але щоб цей процес був швидшим та ефективнішим, жінки повинні не боятися скаржитися на будь-які проблеми – як от домагання чи дискримінацію.

Вони можуть звертатись до безпосереднього керівника, до гендерних радників, які працюють в структурах ЗСУ на різних рівнях, або на гарячу лінію міноборони.

Григор’єва каже, що обіймає свою посаду з 1 лютого, і відтоді до неї надійшло лише дві скарги – одна про дискримінацію і одна про домагання. Обидві ретельно перевірили.

“Я закликаю дівчат звертатися, ми допоможемо, – каже вона. – Це також превентивні методи, бо командир буде боятися домагатися чи дискримінувати, якщо він знає, що його покарають. Це може бути догана, пониження в посаді. Але покарання в рамках ЗСУ буде”.

Чим більше буде жінок в українській армії, тим швидшими будуть зміни, впевнена Молошна.

“Буде більше рівності та менше дискримінації, – впевнена вона. – Бо поки що нас тут зовсім небагато, особливо на бойових посадах. Нас більше, ніж кілька років тому, але жінка в армії досі часто сприймається як виключення з правил”.

ввс

натисни MIXADVERT